17 лютого

Причастімося  розмовою – українською  мовою

21 лютого - Міжнародний день рідної мови

 

Відомо, що в Україні є три дати, пов’язані з мовою і писемністю. Це, зокрема, День української писемності та мови, який відзначається 9 листопада у день ушанування пам’яті  Преподобного Нестора Літописця,  День слов’янської писемності і культури – 24 травня на честь святих Кирила і Мефодія і

 21 лютого – Міжнародний День рідної мови.

        Історія свята рідної мови, на жаль, пов’язана з трагічною подією. У 1952 р. в Пакистані тогочасна влада проголосила єдиною державною мовою урду, яка рідною була лише для 3% населення, що дуже негативно було сприйнято особливо на сході держави, де всі виключно розмовляли бенґальською мовою. 21 лютого 1952 року в Дацці, під час демонстрації протесту проти урядової заборони на використання в країні бенгальської мови, поліція та військові жорстоко розправилися із студентами-демонстрантами. Після проголошення незалежності Східного Пакистану (Банґладеш) цей день відзначають у країні, як день полеглих за рідну мову. За пропозицією Бангладеш, ЮНЕСКО і проголосила вперше 21 лютого 2000 р. Міжнародним днем рідної мови.

    Отже, щорічне відзначення цього дня використовується для скерування уваги людства на мови меншин , яким загрожує зникнення.

      Нині на Землі нараховується приблизно 6 000 мов, але справа в тому, що 95% з них охоплюють дуже малу частину населення світу. За даними ЮНЕСКО, ними розмовляють всього 4% людства. До того ж на Землі існує 200 мов, кожною з яких спілкуються менше 10 осіб. Відтак зрозуміло, що часто ці мови не передаються наступному поколінню і потрапляють у забуття. Вважається, що кожного місяця у світі зникає дві мови, а науковці попереджають, що в XXI столітті щонайменше 40% мов можуть зникнути з лінгвістичної карти світу.

     За весь час свого існування українська мова теж зазнавала злетів і падінь, переслідувань і заборони, зневажливого ставлення з боку влади, однак вижила і зберегла свою красу і милозвучність.

    Українська мова – рідна, велична – об’єднує нас, українців, ідентифікує, збагачує духовно, творить сильну непереможну націю.

Пам'ятаймо, що ми живемо у мові, а вона – нас. Любімо, поважаймо нашу неповторну, самобутню мову.

       Дбаймо про рідну мову, шануючи також право інших народів на свою  мову.

Для користувачів бібліотеки протягом 10 днів діятиме книжково-ілюстративна виставка «Мова -  це зв'язок століть, це поступ у майбутнє».

15 лютого 2017 року

АФГАНІСТАН: гортаємо сторінки історії

Щороку 15 лютого в нашій країні відзначають

День пам’яті  воїнів – афганців.

А війна для людей – то пекельна рана,

Йшли солдати у бій, йшли у гори Афгана.

Та пустеля страшна, лиш життя забирала,

І війна за «ніщо», дуже довго тривала.

    Афганська війна.., брудна, неоголошена... Та хіба війни бувають чистими? Будь-яка несе смерть, каліцтво, вдягає в жалобу тисячі сердець, материнських сердець. У війни хо­лодні очі, у війни свій рахунок, своя безжальна арифметика.  

   Відбулася інформина "Герої афганці - наші земляки", на який молоді хлопці – старшокласники Черняхівської ЗОШ  уважно слухали розповідь бібліотекаря юнацького абонемента,  біля книжкової виставки - вшанування "Воїнів - інтернаціоналістів пам"ятаємо",  про війну героїчну і трагічну, яка тривала вдвічі довше, ніж Велика Вітчизняна, ніким і ніколи не оголошена.  Ця війна назавж­ди залишиться болем у серцях  нашого народу. 

Хто ж відповість за юні долі,

У крові викупаний стяг?

Коли і як приспати болі

В людських знівечених серцях?

А, може, скажуть кладовища

Устами жалібних троянд,

Чом дев'ять літ там юність нищив

Для нас чужий Афганістан ?

Вівторок  14  лютого

Серцю   властиво   любити

Любов придумана не нами, 
Вона від Бога нам дана, 
І хоч любов буває різна, 
Та кожна справжня — 
Завжди лиш одна.

Саме  сьогодні, 14 лютого, ми звертаємось до теми кохання, бо сьогодні надзвичайний день — День Святого Валентина —

Всесвітній день закоханих.

            Гостями бібліотеки в цей день стали учні 9 класу ЗОШ, які радо відгукнулись на запрошення відвідати літературно-творчу годину  «Година відкритих сердець». Їм  випала унікальна можливість – зізнатися в коханні не тільки одноліткам, а цілій бібліотеці! 

      Бібліотекар юнацького абонементу Протасевич Дарина  провела історичний  круїз "Кохання світом" та  відео перегляд  де мова йшла  про історію свята, яке прийшло до нас із Західної Європи.

Кожен учасник свята мав  можливість висловитись та поділитись своїми думками на вічну тему кохання  за допомогою фліпчарту,  де створювалась жива газета

«Кохання – це…»

      В свою чергу, бібліотека вітала старшокласників   подарунками та святковим частуванням "Дотепні серцеїди" ,  створюючи гарний настрій та приємний спогад.

     Саме у цей найромантичніший день у році, коли, здається, кохання витає у повітрі, відбулося рандеву з книгою.    У літературній  експозиції   «Love is…»  запрошені   мали змогу віднайти та взяти собі книгу  за смаком, поринути  в історії кохання  кращих творів українських авторів  та просто поспілкуватись одне з одним. Підсумком цього дня став флеш-моб "Бібліогравітація: від серця до серця".

Щасливі посмішки на обличчях учасників  стали справжньою подякою для організаторів дійства.

СВІТОЧ  УКРАЇНСЬКОГО  ДУХУ -  ІВАН  ОГІЄНКО

 « Я взяв своє серце малими руками

Й віддано поклав Україні до ніг,

І юна любов розцвілася між нами

І став я орати твердий переліг.

Й нікому вже більше не дав я любові.

Бо другого серця кохати не маю

І вірним зостанусь, аж дошки соснові

Єдину любов мою спинять без краю...»

Іван Огієнко «Вікові наші рани»

15 січня виповнюється 135 років від дня народження нашого земляка, видатного українського вченого, мовознавця, державного,

 громадського та церковного діяча

Івана Огієнка.

    Його ім’я  стало символом української державності та соборності. В історію нашої духовності Іван Огієнко ввійшов як один з її творців, ідеолог Українського Православ'я, учитель нової ери відродження Української Церкви, другий в історії Української Церкви перекладач Біблії ( 1940, 1962 ), невтомний трудівник на ниві українського відродження, один із будівничих української національної освіти.

     На пошану нашого видатного співвітчизника у юнацькому абонементі діє

розгорнута книжкова виставка «Апостол правди і життя». Вона пропонує пройтися сторінками біографії та творчості ювіляра, ознайомитися з його багатогранною та унікальною особистістю. Користувачі можуть ознайомитися з книгами, журнальними та газетними статтями, у яких розповідається про внесок І. Огієнка в розвиток української мови та культури.Виставка діятиме до 30 січня.

       Це справді універсальна і унікальна постать в історії України, надзвичайно обдарована, яка самовіддано і саможертовно керувалася виключно інтересами української нації, служила власному народу. Написані вченим понад півтора тисяч праць стосуються тієї чи іншої української ділянки історії, культури, мовознавства, філософії, історії держави. Його дослідження проблем і самобутності української мови, культури, історії української православної церкви принесли йому ім’я і велич ученого світового масштабу. 

  Вчимося  колядувати, щедрувати  та  посівати!

Як, коли і кому годиться ходити колядувати, щедрувати та посівати?

 А також послухайте, як треба співати ці обрядові пісні...

Коляда

    Як твердять фольклористи, колядувати можна, починаючи з 6 січня аж до 15 лютого, тобто, до свята Стрітення.

    Щоправда, найпоширенішим часом для колядок є час напередодні Різдва: як тільки на небі являється перша зірка — розпочинається Свята Вечеря, а діти збираються гуртом і йдуть вітати усіх колядками з народженням Христа!

   За традицією, колядувати ходять від хати до хати, не оминаючи нікого. У великому місті, звісно, цього зробити не вдасться, але поколядувати під квартирами сусідів можна.

   На початку потрібно запитати господарів, чи можна колядувати. Якщо вам відмовили – мовчки, без образ, підіть.

    Самі колядки співаються повільно, протяжно. Рядки, які повторюються (рефрени), варто таки повторювати. Якщо ви не вмієте співати колядки, попросіть, щоби вам хтось допоміг вивчити декілька нескладних пісень, таких, щоби ви могли їх «потягнути».

   Обов’язково кожна колядка має завершуватися віншуванням. У ній бажають достатку, але під цим розуміється, щоби людина була здоровою, велося добро, худоба, був мир, родили гарні врожаї.

   На жаль, сьогодні коляда часто зводиться до грошової нагороди, а тому діти намагаються якомога швидше проспівати колядку, щоби тільки заробити гроші. Спробуйте пояснити своїй дитині, що суть колядки — в іншому.

     А колядників обдаровуйте не грошима, а тим, як це робили раніше, — цукерками, яблуками, горіхами…

    В будь-якому випадку, пам’ятайте, що колись кожна українська родина вважала за честь, що колядники їх не обминули і прийшли привітати з Різдвом.

«Добрий вечір, пане господарю»

«Йдем колядувати»

«Бігла теличка, біг козелець, Ой, у печі кріп біжить»

Щедрування

        Щедрівки, як і колядки, величають господаря і членів його родини, бажають багатого врожаю, добробуту, приплоду худоби, доброго роїння бджіл тощо.

Виконуються щедрівки у вечір напередодні Старого Нового року, тобто 13 січня.

         За християнським календарем — це також день преподобної Меланії. Меланка-Вода приходить на щедрий вечір разом із Василем-Місяцем сповістити господарів про наступні торжества та справити гостини, які в народі так і називають — гостини Меланки.

        Зранку цього дня починають готувати другу обрядову кутю – щедру. На відміну від «багатої» (що на Різдво), її можна заправляти скоромниною. Крім того, господині печуть млинці, готують пироги та вареники з сиром, щоб обдаровувати щедрувальників та посівальників.

           Звечора і до півночі щедрувальники обходять оселі. Щедрують переважно дівчата. Проте, на Меланки ходять також і парубоцькі гурти. Вони називаються «водити Меланку». Хлопці в масках висловлюють добрі побажання, веселять піснями, танцями, жартівливими сценками. Один з них, зазвичай, перевдягнений в жіноче вбрання і його називають Меланкою.

         Щедрівки відрізняються від колядок своїм неодмінним приспівом «Щедрий вечір, добрий вечір, добрим людям на весь вечір».

«В полі, в полі плужок ходить»

«Щедрий,щедрий, щедривочка»

«Щедрик»

Посівання

      А наступного дня, на Василя, 14 січня, коли починає світати, йдуть посівати зерном.

     Зерно беруть у рукавицю або в торбину.

Спочатку йдуть до хрещених батьків та інших родичів і близьких.

   Зайшовши до хати, посівальник сіє зерном і вітає всіх з Новим роком.

                                              Сієм, вієм, посіваєм,

З Новим роком вас вітаєм!

На щастя, на здоров’я, на Новий рік,

Щоб вам вродило краще, ніж торік!

Коноплі під стелю, а льон до коліна,

Щоб вам, господарі, голова не боліла!

Будьте здорові з Новим роком та з Василем!

Дай, Боже!

     Перший посівальник на Новий рік приносить до хати щастя. За народним віруванням, дівчата щастя не приносять - тільки хлопці, а тому посівати дівчатам не годиться.

      Посівальники завжди були бажаними гостями, їх запрошували до столу, обдаровували пиріжками, яблуками, бубликами та іншими ласощами. А найщедріше обдаровували того, хто прийшов до оселі першим

«З новим, вас, люди, роком»

Веселих свят!

«Рідна країна»

З  НОВИМ РОКОМ!!!

Дозвольте привітати  усіх  з  Новим  роком  
 геніальними  рядками,  

якими  починається  поема  ювіляра 2016 року - Івана  Франка 

 «Коваль Бассім» (1900 р.), що навіть через  116  років  актуальні,  як  ніколи.

       До речі, ось ще кілька рядків цього геніального українця, які починаються з роздумів про новий рік.

З новим роком (Іван Франко, 1897)

   «З Новим роком, з новим щастям!» — отсим бажанням звикли потішати себе наші люди. В останніх роках чимраз частіше приходиться при тім бажанні меланхолійно хитати головою і додавати: «Еге, нове щастя, та зі старими дірами!».

   Та що діяти, будемо й ми вірні старому звичаєві і побажаємо нашим землякам з отсим Новим роком дечого такого, що могло би сповнитися без чуда Божого і без інтервенції заграничних держав, коли б тільки добра воля та добрий розум. Знаю добре, що, говорячи про добру волю і добрий розум наших коханих земляків, я входжу на поле мрій і фантазій, та для мене як поета се поле не заборонене. Мрії, то мрії...»

З Україною в серці

Загони хлопців найдорожчих, загони хлопців золотих,

Нащадки славних запорожців, повстанців вічно молодих.

…Щоб зберегти народу волю,

щоб процвітав наш край завжди…

Вам, українськії герої за подвиг слава на віки!

День захисника   України — свято, що відзначається в Україні

14 жовтня у день святої Покрови Пресвятої Богородиці водночас

 з Днем Українського козацтва.

    З нагоди цих славних дат в районній бібліотеці для дорослих  організовано  книжкову виставку  «З Україною в серці» -  прекрасна нагода зазирнути до сторінок історії та згадати про звитягу предків та наших сучасників в зоні АТО.  

           11 жовтня вшанували  мужність та героїзм захисників незалежності і територіальної цілісності України в читальній залі  бібліотеки.

       Для  зустрічі з  учнями  10 класів   Черняхівської гімназії були запрошені :    учасник  АТО    Сич Олексій   - 50 ремонтний батальйон,  волонтер Совсімова Людмила та Благочинний Черняхівського району УПЦ КП, капелан окремого 501 батальйону морської піхоти, магістр богослів'я, протоієрей Володимир Янчук . Душевна  розповідь  запрошених  викликала  великий  інтерес  в учасників   зустрічі.  Старшокласники  не  залишилися байдужими  до  спогадів,  у багатьох  були  сльози на  очах,  гордість  за  таких  синів  рідної  землі.

   

  В ході проведення заходу були  використані фрагменти документальних фільмів  та читалися вірші  патріотичної тематики.

        Учасники заходу  вшанували  пам'ять  наших загиблих земляків хвилиною мовчання.

          Майбутні захисники України усвідомили, що це свято всіх, хто любить Україну, свято тих, хто тілом, серцем і душею відчув свою відповідальність і причетність до оборони України. Молоде покоління буде гідним пам’яті полеглих героїв і гідним героїв живих.

       Працівники відділу обслуговування районної бібліотеки  приєднуються до привітань на адресу всіх захисників нашої Вітчизни!

Бажають їм благополуччя і сил, здоров'я і міцного козацького духу!

Зі святом Вас, дорогі наші захисники!

                            ВЕЛИКИЙ   УКРАЇНЕЦЬ 

29    вересня виповнюється  150 років від дня народження

 одного з творців Української  Народної  Республіки, відомого вченого, академіка  

Михайла Грушевського.

“Я хочу жити, щоб працювати,

страждати і боротись разом з вами”.

                                                                                             М.Грушевський

        У кожного роду є свої історичні постаті першої величини, яких не в змозі прикрити пил віків. До таких велетнів української культури, політичної думки і дій останніх двох століть, безперечно, належали Тарас Шевченко, Іван Франко, Михайло Грушевський.

       Ім’я Михайла Сергійовича Грушевського – це ім’я академіка Всеукраїнської Академії Наук, колишнього голови Центральної Ради, славетного історика ХХ ст.

        На  юнацькому  абонементі   представлено книжкову виставку «Вірний син свого народу», яка присвячена 150–ій річниці з дня народження Михайла Грушевського, людини, яка  належить до найвидатніших особистостей в нашій історії.   

           Україні  він віддав ціле життя і творчу працю.

     Автор багатьох підручників з української історії, геніальний вчений, видатний політичний діяч і взагалі надзвичайно талановита людина. Можна погоджуватися чи не погоджуватися із ученим, шукати в його поглядах помилки чи недоречності, але незаперечним є його внесок у розвиток української держави і права, культури і літератури.

       І саме тепер, коли відзначаємо 150-ліття з дня народження  Михайла Сергійовича Грушевського, на запропонованій книжковій виставці можна познайомитись з літературою про його життя і творчий шлях, його науковою і публіцистичною творчістю, яка поставила твердий фундамент під наукове українознавство і розвиток української національної історіографії.

Презентована виставка – це не тільки вдячна данина поваги до великого українця, а й прагнення повніше ознайомити користувачів з науковими надбаннями вченого, значенням їх для нашої держави і народу.

Запрошуємо усіх бажаючих ознайомитися з виданнями, представленими на книжковій виставці.