понеділок, 22 серпня 2016 р.

титан, геній  і  каменяр
27 серпня  160 років від дня народження  Івана  Франка

"Іван Франко – трибун народний,
Пророк-ватаг, ратай-співець.
І громадянин благородний..."

М. Вороний

          Цього року   Україна святкує славний ювілейминає 160 років  від дня народження Івана Франка, всесвітньо знаного поета, прозаїка, драматурга, публіциста, перекладача й видатного вченого, номінованого на Нобелівську премію, якої він був безперечно гідний.
       Внесок Івана Франка до української літератури і культури загалом величезний, та й працював він не заради хоч би й найвищих нагород. Він був робітником на культурній ниві, і його вагомий доробок – понад 100 томів – не лише підняв цілі пласти національного життя, а й завдяки зверненню до загальнолюдських цінностей не втратив актуальності й донині. Іван Франко залишив по собі багатющу спадщину не лише рідною українською, а й німецькою, польською, російською, чеською мовами; його твори друкувалися в багатьох європейських газетах, часописах, енциклопедичних виданнях, різноманітних збірниках
        Іван Франко — це розум і серце нашого народу. Це боротьба, мука і передчуття щастя України. України і людськості. …Франко живе в народній пам’яті як великий Каменяр…» (М. Рильський).
Іван Франко у спогадах і цитатах
"... мета мого життя й деяких моїх товаришів полягає в тому, щоб підтримувати життєві духовні зв’язки української інтелігенції з високорозвинутими націями Європи, а, з іншого боку, ближче познайомити ці нації з духовним життям українського народу..."
                                                                                                              І. Франко
"Хто твердить: люблю свій народ, а не сповнює своїх обов’язків оглядом того народу, – брехню твердить."
                                                                                                               І. Франко
"На дні моїх споминів і досі горить той маленький, але міцний огонь ... се огонь у кузні мого батька. І мені здається, що запас його я взяв дитиною в свою душу на далеку мандрівку життя. І що він не погас і досі."
                                                                                                                І. Франко
"Я набрав замилування до книжок і почав збирати свою власну бібліотеку, яка до кінця моїх гімназіальних часів виросла до числа 500 томів. Ся бібліотека, в якій крім різних класичних авторів, було зібрано немало й таких книжок, яких не було в гімназіальній бібліотеці ... зробилася центром невеличкої громадки мучеників."
                                                                                                                І. Франко
"Дітей, їх особисту гідність і їх потреби треба так само шанувати, як і старших, і, тільки поводячись з ними лагідно, щиро, розумно, як з рівними, входячи в їх спосіб думання, можна їх виховувати на чесних, щирих, правдолюбних і справді свобідних людей."
                                                                                                                 І. Франко
"Людина від віків прямує до одної мети, до щастя. Щастя це здобуде аж тоді, коли наука і праця зіллються для неї в одне; коли всяка її наука стане працею, корисною для суспільства, а вся праця буде виявом її розвиненої думки, розуму й науки."
                                                                                                                  І. Франко
"Невеличкий, хоч сильний мужчина. Високе чоло, сірі, трохи холодні очі, енергійно зачерчена борода. Рудувате волосся непокірно пнеться, вуси стирчать. Скромно одягнений, тихий і непомітний, поки мовчить. А заговорить – і вас здивує, як ця невисока фігура росте й росте перед вами, мов у казці. Вам стане тепло й ясно од світла його очей, а його мова здається не словом, а сталлю, що б’є о кремінь і сипле іскри.
Сильна, уперта натура, яка цілою вийшла з житейського бою! В своїй убогій хаті сидів він за столом босий і плів рибацькі сіті, як бідний апостол. Плів сіті й писав поему “Мойсей”. Не знаю, чи попалася риба у його сіті, але душу мою він полонив своєю поемою."
                                                                                                      М. Коцюбинський
"Іван Франко – розум і серце нашого народу."
                                                                                                             М. Рильський
"На порозі безсмертя поет стояв перед “високими брамами державного життя” і намагався відкинути їх для України ... до останніх хвилин свого земного буття прагнув він сповнити “горожанську” місію художнього слова."
                                                                                                              В. Корнійчук
"...був поетом у всьому: в громадських ідеалах і щоденній практичній роботі, в ліричних зізнаннях душі і вчених архівних розшуках.
"Він був першим, хто з вершин світової літератури оком ученого і талановитого критика глянув на українську літературу."
                                                                                                                П. Колесник
"Без книжки під пахвою рідко коли можна було його зустріти на вулиці. А що прочитав, те і затямив на ціле життя."
                                                                                                  Антін Дольницький

"...здається... існував завжди, здається, він був не написаний, а знайдений, як діамант-самородок, бо такого ні видумати, ні вистраждати неможливо."
"...Без цього маленького творіння важко уявити собі гігантський материк Франкової поезії, де кожна нива й кожна грудка дорога, але грядочка цих восьми рядків – рідна, ніби ти виріс коло неї й жив тим повітрям, що над нею світиться."
                                                                                                            Д. Павличко
"До нього не заросте народна стежка. До нього приходитимуть все нові покоління."
                                                                                                               М. Тихонов