15 лютого 2017р
На варті наших душ – Небесна Сотня
Для
тих, хто на Майдані, я голову схиляю,
низенько аж додолу до самої землі…
Описати, а тим більше відчути
глибину трагедії і болю, які впали невимовним тягарем на Україну,
нині не під силу нікому. Українські Ангели загинули за правду, свободу,
незалежність своєї держави, і ціною жертовності показали, що наш український
дух є незламним, а народ – нескореним. Безумовно, жодного з нас події, що
відбувалися не залишили байдужими.
Тяжкий шлях уже позаду, але емоції й спогади завжди житимуть у наших серцях. Ці
декілька місяців назавжди переписали сторінки історії України.
Пам’ять
про героїв житиме у віках. Вони промовлятимуть до нас
в
рядках віршів і пісень, зі сторінок книг.
До Вашої уваги
книги з фонду нашої бібліотеки
Плаче свічка, плаче небо, плачуть люди
І від болю рветься серце на куски.
Серед нас живих не буде їх, не буде
Вічна пам"ять вам, герої - земляки.
Житомирський відомий
краєзнавець, викладач та автор багатьох книжок — Геннадій Махорін — вразив
читачів новою книжкою, в якій не тільки
нагадав про діячів минулого, а й вписав імена багатьох бійців із області до
новітньої історії України. У
науково-популярному виданні «Наші герої», присвяченому сучасним героям — бійцям
із Житомирщини, що нині захищають Україну в складі Збройних сил України та
добровольчих формувань, автор, спираючись на історичні факти, розповідає про
багатьох наших земляків, які в різні часи боролися за українську державність та
й нині захищають її кордони та територіальну цілісність України.
Поема «Зборів» Святослава Васильчука - поетичний
гостросюжетний твір із історії України, від часів повстання Української
незалежної козацької держави гетьмана Богдана Хмельницького в 1648-49 рр., і до
наших днів, до Майдану і героїв «Небесної сотні».
Засобами
художніх образів, спираючись на глибоке знання правдивої рідної історії,
керуючись патріотичними почуттями та державницьким переконанням, автор веде
читача крутими стежками історії рідного народу, героїчними і трагічними,
славними і ганебними.
Василь Базів презентував свій роман
"Армагеддон на Майдані". Прототипом головного героя став активіст
Євромайдану Юрій Вербицький, викрадений 21 січня і вбитий після катувань.
"Юрій
Вербицький став першою жертвою режиму Януковича. Він помер мученицькою смертю у
мирний час і у мирній країні. Це стало шоком для суспільної свідомості і для
мене також. Юрій — мій земляк. А його тіло знайшли у тому місці, де я часто
буваю. Його смерть важко переживав. У стані збудження зрозумів, що не можу не
написати книгу. Довго обдумував і виношував її, а написав швидко. Думки
накривали, навіть записувати не встигав. Вже у березні роман закінчив", -
розповів Василь Базів. екс-заступник голови Адміністрації
Президента України, спічрайтер Леоніда Кучми, дипломат, президент Українського
центру геополітичних та національних стратегій.
Майдан став подією світового масштабу, бо
він змусив змінити цивілізаційний хід історії. Майдан візуалізував не лише
повстання українців проти корупційної влади, не лише бунт за утвердження
Європейських цінностей і приєднання України до Європи. Це частина
вселенської боротьби Добра супроти Зла. Наша революція стала подією, яка може
змінити сучасну мапу світу. «Майдан – це камертон, який заставляє здригатися
усіх в унісон по всій Землі носить у собі Божественну іскру співчуття до
ближнього…» - рядки з книги Василя Базіва
«Я з Небесної сотні" Марко Рудкевич. Власне,
будь-якому більш-менш обізнаному українцю, та й не лише українцю,
назва сама скаже за себе. Цілком зрозуміло, чим все
закінчиться.
У першій частині,
коли Макс ще живе вдома, в звичній обстановці, він схожий на
середньостатистичного українського студента, який нічим незвичайним не
виділяється, таких в Україні тисячі. Він їздить до інституту, спілкується з
ровесниками, стикається з такими ж проблемами й турботами, з якими стикається і
більшість з нас кожного дня. Нормальний хлопець, не гірше і не краще. Але чим
далі, тим сильніше в ньому проявляються риси Холдена Колфілда з "Над
прірвою у житі" Селінджера. Не марно видавець в анотації проводить пряму
паралель. У другій частині друзі опиняються на Майдані. Майдан описується
зовсім не пафосно, в героїзмі людей немає нічого фальшивого, він і героїзмом-то
не здається. Просто ті, хто там опинився, не могли вчинити по-іншому а справи
інших – шукати собі виправдання. Життя наметового містечка чимось нагадує життя
піонерського табору: побудка, сніданок, зарядка, а після того конкурси й
змагання… але це зовсім не забава чи розвага, тут на карту поставлене щось
набагато важливіше. Саме в цій абсолютній відсутності пафосу, сприйнятті
дійсності очима звичайного хлопця (нехай і з живою уявою, але далекого від
політики та публічності) і криється, на мою думку, головна чарівність повісті.
"Байки -АТОманки" Пригодницький Віталій.
Коли почався Майдан –
моя творчість прийняла новий оборот.
До цього моменту фактично все життя я
писав російською і всі свої вірші зберігав у комп’ютері, ніколи не
розповсюджуючи їх.
Події, що змінили життя усіх нас
вплинули і на мене. Я почав писати громадянські та патріотичні вірші, потім
почав висміювати обмовки, «перли» політиків та громадських діячів, причому як
ворожого клану, так і власних. Такий гумор матеріалізувався у байки, я написав
їх близько сотні за рік, благо прецедентів було достатньо.
Байки та вірші лягли в
основу двох книг – «Байки-Майданки» та «Байки-АТОманки». Як написали редактори
на одній з них – «людство вижило лише тому, що сміялося». Бо, незважаючи на
війну, на всі сумні події наших реалій інколи хочеться хоча би посміхнутися.
Окрім того, ми стали свідками історичних подій в нашій країні, тому важливо
було зафіксувати по можливості все, що відбувалося довкола. Як казали мені
потім люди, прочитавши книги, ми і сміялися, і плакали, і задумувалися над тим,
що довелося пережити.
Соня Кошкіна "Майдан.
Нерозказана історія".
Про подвиги рядових українців, завдяки стоїцизму яких стала
можлива Революція Гiдностi, сказано і написано вже чимало. Буде сказано і
написано ще більше – вони заслуговують.
Однак до виходу цієї книги ми не знали, що відбувалося все три
місяці Майдану в кулуарах влади. Влада в широкому сенсі – як у стані
представників режиму Януковича, так і тодішньої опозиції.
У цій книзі подано огляд подій, що відбувалися в Україні в листопаді 2013 – лютому 2014 років. Ретроспектива Революції Гідності розгортається на тлі голосів її учасників, а також на тлі аналізу схожих революцій в інших країнах світу. Розгляд, зроблений не просто учасником Руху Спротиву, але й психіатром, надає фактам неочікуваного осмислення. Менталітет Майдану виведено в динаміці і суперечностях – він, як організм, зароджується, дорослішає, усвідомлює себе і врешті-решт діє. Аналізуючи поведінку учасників Руху Спротиву і пересічних громадян, які підтримали або не підтримали Майдан, автор робить висновки − які саме риси української ментальності під час екстремальної ситуації виявили себе найбільшою мірою, а які − залишилися «незадіяними». Завершується книга підсумком − яким чином змінилося світосприйняття українців після Майдану і що може чекати на Україну в майбутньому.
Вибираємо
кращі книги про війну
Наближається одна з найголовніших дат року - день перемоги
над нацизмом у Дру́гій світові́й війні́ . Для нас це свято - це, насамперед, тріумф миру. А для ветеранів - це
вистраждана, заслужена радість, яку вони прагнуть розділити з усіма.
Тема Другої світової війни була і залишається однією з провідних у художній
літературі. Чим далі відходять від нас ті трагічні події, тим цінніше стають
художні твори - свідоцтва сторінок нашої історії.
Серед книг про війну зустрічаються різні: є фронтові, що оголюють
емоції не тільки героїв, а й автора; є післявоєнні, що зображують втомлених людей; є надихаючі, що оспівують мужність захисників.
Пропонуємо вам назвати найкращі, на ваш погляд,
книги про
Другу світову війну, порекомендувати ті з них, що справили
на вас найбільше враження. У коментарях ви можете додавати до списку як самий
епохальний, з вашої точки зору, літературний твір про війну, так і просто улюблену
книгу, що перечитували кілька разів.
Ми
теж вирішили скласти свій список творів про війну. Ці книги - про подвиги наших
дідів і прадідів, про смерть, любов і надію, про горе і радість, про бажання
жити і самопожертву заради інших - словом, про те, якою була ця війна, і чим
довелося за неї заплатити.
· Борис Васильєв «У списках не значився»
· Костянтин Симонов «Живі і мертві»
· Михайло Шолохов «Вони билися за
Батьківщину»
· Віктор Астаф'єв «Прокляті та вбиті»
· Василь Биков «Сотников»
· Сергій Смирнов «Брестська фортеця»
· Анатолій Кузнєцов «Бабин Яр»
· Віктор Некрасов «В окопах Сталінграда»
· Юрій Бондарев «Гарячий сніг»
· Світлана Алексієвич «У війни не жіноче
обличчя»
· Борис Польовий «Повість про справжню людину»
·
Олександр Фадєєв «Молода гвардія».
«Небесна сотня. З Майдану - в небо »
Не плач, матусенько, не треба,
Пробач, що не
продовжив роду.
Твій син тепер в обіймах неба,
Бо сином був свого
народу.
Ніна Горбенко
20 лютого вся Україна сумно зітхатиме, проливаючи гіркі сльози за душі тих, кого забрало небо… Забрало несправедливо і невблаганно… Забрало справжніх патріотів, справжніх героїв своєї держави.
День
Героїв Небесної Сотні встановлено відзначати щорічно 20 лютого відповідно до
Указу Президента України Петра Порошенка «Про вшанування подвигу учасників
Революції гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні» на знак
вшанування відваги, сили духу і стійкості громадян, які віддали своє життя під
час Революції гідності (листопад 2013 року – лютий 2014 року), захищаючи ідеали
демократії, відстоюючи права і свободи людини, європейське майбутнє України.
Події 2013–2014 років не залишили байдужим нікого в Україні та
потребують осмислення. Але безперечним залишається одне – мужність громадян,
які вийшли на Майдан Незалежності в Києві аби відстояти право українського
народу на самовизначенн . Саме цей Майдан поклав початок національній
ідентифікації громадян нашої держави. На жаль, ця історична
подія не відбулася без утрат найкращих серед громадян, справжніх патріотів. Народ увінчав їх «Небесною сотнею». Це
представники усіх регіонів України, різних за своєю національністю, віком,
освітою, сімейним станом… Але всіх їх об’єднує одна велика любов до
Батьківщини, більша за життя.
Герої Небесної сотні − теперішній голос нашого сумління та сторожі нашої
громадянської поведінки. Це наш біль і наша
гордість, наші сльози і душевний щем вдячності за все, що вони зробили для нас.
Нехай пам’ять про героїзм усіх невинно вбитих гуртує нас, нехай
дає нам силу та волю, мудрість і наснагу для боротьби за Незалежність та
Суверенність України. У жалобі схилить кожен голову...
Вони згасли як зорі, але в пам’яті
нашій житимуть вічно!
Бібліотека запрошує користувачів відвідати виставку на вшанування
пам’яті Героїв Небесної Сотні
"Душу й тіло ми положим
за нашу свободу…"
"Народ
завжди має право протестувати проти гніту…"
Іван Мазепа
Україна
– це територія гідності і свободи. Такими нас зробила не одна, а дві революції
– наш Майдан 2004 року, який був Святом Свободи, і Революція 2013 року,
Революція Гідності.
Рівно два роки тому в Києві зібрався другий Майдан, який
переріс в революцію Гідності. Події листопада 2013 привели до корінних змін у
нашій країні. Це був час важких випробувань для всієї України, які продемонстрували
всьому світу своє прагнення до свободи і реальної незалежності.
Гідність і свобода коштували нам дуже дорого -
до сих пір ми платимо за них життями наших патріотів.
Подвиг Героїв Небесної Сотні та
Героїв, які гинуть на Сході, захищаючи мир і злагоду на рідній землі, не
повинен бути забутим. Це – уроки патріотизму, вірності і безкорисливості. Треба
мати в серці неймовірно велику любов до
неньки - України, щоб не зламатися.
Перебуваючи в нелюдських умовах,
знаючи, що ворог вдесятеро сильніший за тебе зброєю, стріляє, нівечить усе
довкола, а ти, зціпивши зуби, стискаючи зброю, не маєш права стріляти, бо там –
мирні люди, діти, бо підписано перемир’я.
Протягом дня користувачі книгозбірні
згадували про події Майдану, молилися за
долю України та згадували тих людей, які полягли задля кращого майбутнього.
День Гідності та Свободи
співпав із днем святого Михаїла. Це символічно, бо архангел Михаїл – переможець
зла, мужній лицар, захисник, який перемагає темні сили. Молімося: нехай він
охороняє нашу рідну землю та її захисників від сатанинських задумів наших
ворогів та допоможе здобути мир і щастя моєму миролюбному народові!
14
жовтня
До 1-ї річниці
Дня захисника
України
Душу й тіло ми положим
За
нашу свободу
І покажем, що ми,браття, Козацького
роду.
Свято День захисника
України офіційно встановлено 14 жовтня 2014
року Указом Президента України.
До цього дня Україна йшла довгим і складним шляхом: того року в
українському суспільстві внаслідок реакції на збройну агресію Росії, анексію
Криму та
військові дії у Донецькій та Луганській областях підсилилися
проєвропейські настрої, що вилилося у
відмову від радянських символів і свят.
Президент України Петро Порошенко у своїй промові наголосив: «Україна
більше ніколи не відзначатиме це
свято за військово-історичним календарем сусідньої
держави. Ми будемо
шанувати захисників своєї
Батьківщини , а не
чужої!».
14 жовтня в Україні
відзначається День українського козацтва, а також річниця
створення УПА.
Впродовж багатьох століть свято
Покрови було головним для
українських вояків – від козацтва
до Армії Української Народної
Республіки та Української повстанської
армії.
Образ козака як українського лицаря
і захисника рідної
землі близький кожному
українцю. Ми пишаємося
історичним минулим нашої
держави. Про славних козаків
України написано багато книг:
До Дня українського козацтва пропонуємо вам ознайомитися з новими
книгами з фонду нашої
бібліотеки:
Апанович, О.
Козацька енциклопедія для юнацтва: Книга статей про історичне буття
українського козацтва [ Текст] / О. Апанович;
упоряд., текстол. підготов О.Яремійчук; наук. ред., авт. післямови Ю.Мицик. —
К. : Веселка, 2009. — 719 с. : іл. — (в опр.)
Липа, К. Військо
Богдана Хмельницького [Текст] / К. Липа;
О. Руденко ; фото А. Шарапа. — К. : Наш час, 2010. — 63 с. : іл. — (Жива
історія). — (в пер.)
Середюк, О. Лицарі
сонця [Текст]: історичний нарис / О. Середюк. — Луцьк : ВАТ «Волинська обласна
друкарня», 2008. — 476 с. : іл. — (в пер.)
Яворницький Д.I. Вольностi запорозьких козакiв/Пер. З рос.Т.С.Завгородньоi;Передм.В.С.Мороза;Худож.оформл.А.П.Дерев`янка [Текст] /
Яворницький Д.I. — Днiпропетровськ : Сiч, 2002. — 359 с. — (в опр.)
ПАМ'ЯТІ ГЕРОЇВ АТО
Книги, які об’єднує одна тематика – це війна на Сході країни.
Євген Положій «Іловайськ»
До річниці трагічних подій під Іловайськом 10 серпня– 3 вересня 2014
року, що увійшли в історію під назвою «Іловайський котел», видавництво «Фоліо»
випустило книгу Євгена Положія «Іловайськ» у двох версіях – українською та
російською мовами.
У серпні 2014 року українські та світові ЗМІ спалахнули заголовками, що
лякали, обурювали, знерухомлювали. Іловайськ. Невеличке місто, однак важливий
залізничний центр, на схід від Донецька, яке у свідомості українців з
географічної точки стало точкою болю.
Роман «Іловайськ» Євгена Положія, українського письменника,
журналіста, громадського діяча та головного редактора газети «Панорама», –
розповідь про війну без купюр та сантиментів. Текст побудовано на реальних
подіях – свої історії авторові розповіли близько 100 очевидців жахливих подій –
бійці добровольчих батальйонів «Донбас», «Дніпро-1», «Херсон», «Миротворець»,
39-го («Дніпро-2»), 40-го («Кривбас»), 42-го батальйонів територіальної
оборони, солдати та офіцери 17-ї танкової бригади, 51-ї, 92-ї, 93-ї бригад ЗСУ,
прикордонники Сумського пересувного загону.
Незважаючи на
документальний стрижень, «Іловайськ» не є результатом журналістських
розслідувань та прагненням автора розкрити досі не з’ясовані факти щодо
іловайської трагедії. Правда людського життя у романі вища за правду
статистики.
Його справжня мета
– вшанувати загиблих в «Іловайському котлі», подарувати продовження їхнім
життям – у слові, в пам’яті, у плині
віків.
Шкляр Василь «Чорне сонце»
У Харківському видавництві
«Клуб сімейного дозвілля» готують до виходу нову повість Василя Шкляра
«Чорне сонце».
Ця книга просякнута
болем і смутком, автор фактично написав
історію полку «Азов», як він створився: таємничі чорні чоловічки поїхали таємно
на Донбас, брали Маріуполь. Іловайськ
– один з центральних епізодів
книжки. Про перші жертви.
Згадуються ті, кого уже нема,
зокрема наймолодшого
«азовця» 18-річного Андрія
Снітка з Волині.
Марищенко Я. «Пекельними
дорогами»
Війна, мир, патріотизм, несправедливість – такі лозунги у книзі
житомирського письменника .
«Пекельними дорогами»
- таку назву має збірка, куди увійшли оповідання, новели та етюди побудовані на
достовірних подіях та розповідях безпосередніх учасників військового
протистояння народу України із російським псевдобратом.
Письменник
зізнається, інформації для творів дуже мало. Герой гине, а сказати про його
героїчний вчинок нікому. Допомагають громадські організації та волонтери, які
про героїзм українських військових не мовчать, а навпаки кажуть добрі слова про
хлопців.
Це своєрідний
літопис визвольної боротьби українського народу.
Три книги можна поєднати в одну серію.
Вони майже в одному
форматі і всі розповідають
про страшний час, в
якому ми зараз живемо,
– зазначив Олександр
Третяков.
Книга,
яка досить відома серед черкащан – це книга Валерія Макеєва «100 днів
полону».
Інша
книга – це книга Андрія Кравця «Генерал Момот: наш МІФ»
І ще
одна книга – це видання, яке упорядкував Сергій Могилко «Цитати Сходу».
Книга про донецьке летовище під назвою
"Аеропорт" Сергія Лойко
Роман розповідає про останні дні оборони
летовища, саме у цей час автор
книги знаходився там разом з
"кіборгами".
"Книга побудована на моїх враженнях від перебування
в аеропорту, на моїх газетних статтях, записах у щоденнику, на 80-ти годинах
інтерв'ю з "кіборгами". Але ця книжка не лише про оборону аеропорту,
мої герої розповідають також про Майдан, про окупацію Криму, про Слов'янськ,
про Іловайськ та про інші ключові події АТО. Наприкінці усі сюжетні лінії
перетинаються, сходяться в одну. Мій головний герой – журналіст, американець
російського походження, він вигаданий. Це фігура, яка допомогла мені поєднати
усі сюжетні лінії" – розповідає автор
твору.
НОВИНИ ЛІТЕРАТУРИ
У
Львові на Форумі видавців презентували
книжку ув’язненої
«Я писала тільки
ту правду, яку
знаю я, бачила її
через призму власних очей і спираючись на
залишки власної пам’яті. А що не
згадала – те й уваги вартим не було!
Далі буде життя! Життя триває» – цими словами
українська льотчиця Надія Савченко завершила свою
книжку.
21 вересня відзначають
Міжнародний день миру.
Мир – священний заповіт,
Наших дум і меч, і щит.
Хай цвіте земля свята-
Мир несемо крізь літа
Мир… Як зрозуміти, що означає це слово для кожної людини…Для
когось мир – це спокійне життя, родина, радісна посмішка дитини… Для когось – прагнення
жити без війни, у власному будинку, не голодувати… Для когось – власне здоровя
та здоровя близьких людей…
Мир – це втілення в життя давньої мрії людства: побудувати безпечний і
справедливий світ, навчитися жити в
злагоді одне з одним.
Міжнародний день миру відзначають у всьому
світі за ініціативою Генеральної Асамблеї ООН як день всесвітньої відмови від
насильства і вогню. Його почали святкувати у
1982 році.
Для більшості людей планети Земля, мир - це повсякденна
реальність. На вулицях спокійно, діти ходять в школу. Там, де підвалини
суспільства міцні, безцінний дар миру може ніким особливо і не помічатися.
Однак для дуже багатьох людей в сучасному світі цей дар - не більше ніж казкова
мрія. Ще два
роки тому і для України цей день був не більше, ніж черговою датою в
міжнародному календарі. Зараз це свято як ніколи
актуальне для нашої країни.
ООН запропонувала всім країнам і народам припиняти в цей День
військові дії або ж відзначати цей День проведенням освітніх і громадських інформаційних
акцій з проблем миру. Сподіваємось, що в цей день на
сході України встановиться затишшя. Побажаємо, щоб в День миру ми нікого не втратили.
Бажаємо
всім мирного неба, оскільки лише воно відкриває
перед українським народом
перспективи, не зводячи нас до боротьби за виживання!
Ти подивися у моє вікно,
Навстіж відчинене воно.
Цілий світ малюю я,
Де земля моя й твоя,
Де добро плине щочас,
Де немає зла й образ,
Де поля заможні й пишні,
Де в садку розквітли вишні…
Цілий світ малюю я,
Буде мир, земля моя!
Офіційна і загальновизнана дата
завершення Другої світової війни - 2-е вересня 1945-го року. У цей день рівно у
9-й годині і 2 хвилини (за токійським часом) був підписаний формальний акт про
беззастережну капітуляцію останнього активного союзника фашистської Німеччини -
Японії.
Довідка: Друга світова
війна (01.09.1939 – 02.09.1945) – найкривавіший глобальний конфлікт в історії
Землі та причина найбільших трагедій ХХ століття. Під час війни були здійснені
найбільші в історії злочини проти людства (зокрема Голокост), а також вперше і
востаннє використана в бою атомна зброя.
За різними оцінками загинуло від 50 до 85 мільйонів людей. Прямі людські
втрати України у Другій світовій війні становлять 8-10 млн. осіб. За
результатами війни було створено ООН (Україна – один із засновників) та
сформовано сучасну систему міжнародних відносин.
МАКИ ПАМ'ЯТІ : довідка
Квітка маку в українській традиції
В українській
міфології мак має дуже багато значень. Це символ сонця, безкінечності буття й
життєвої скороминущості, пишної краси, волі, гордості, сну, отрути, оберегу від
нечистої сили, а також хлопця-козака, крові, смерті. В останніх з перелічених
значень квітка часто згадується в українських народних піснях та думах,
особливо козацької доби: "Ой, з могили видно всі долини, – сизокрилий орел
пролітає: стоїть військо славне Запорізьке –
як мак процвітає...". У відомій пісні "Ой, ти, Морозенку,
славний козаче", мак згадується поруч зі смертю козака: "…Обступили
Морозенка турецькії війська. По тім боці запорожці покопали шанці; Ой, впіймали
Морозенка у неділю вранці. Ой, недаром ранесенько той мак розпускався, – Ой,
уже наш Морозенко у неволю попався…". Образ маку нерідко символізує
козака, що героїчно загинув, боронячи Україну
З
народної творчості мак як символ пов'язаний із війною та військом перейшов у
художню літературу. В Івана Франка:
"Гей, Січ іде, красен мак цвіте! Кому прикре наше діло, Нам воно
святе". Легенду про мак обробив Михайло Стельмах у творі "У долині
мак цвіте": "…Ординці воїна скришили, на землю впало тіло біле і,
наче зерно, проросло, а влітку маком зацвіло…". Одна з героїнь
присвяченого Другій світовій війні роману Олеся Гончара
"Прапороносці" гине в долині червоних маків.
Мак як символ пам'яті в Україні
Червоний мак як символ пам’яті жертв війни
вперше використано в Україні на заходах, приурочених до річниці завершення
Другої світової війни у 2014 році. Дизайн українського червоного маку
розроблено за ініціативи Українського інституту національної пам'яті та
Національної телекомпанії України; автором символу є харківський дизайнер
Сергій Мішакін. Графічне зображення є своєрідною алюзією: з одного боку воно
уособлює квітку маку, з іншого – кривавий слід від кулі. Поруч з квіткою
розміщено дати початку і закінчення Другої світової війни та гасло.
Минулорічним було "Ніколи знову".
Цього року за
нагоди 70-тої річниці перемоги над нацизмом - нове гасло: "Пам'ятаємо.
Перемагаємо". Ми пам'ятаємо, якою страшною трагедією для українців була
Друга світова війна. Ми пам'ятаємо, що агресора зупинили спільними зусиллями
об'єднані нації. Ми пам'ятаємо, що той, хто захищає свою землю, завжди перемагає.
Ця пам'ять робить нас сильнішими. Вона — запорука неминучості нашої перемоги
сьогодні.
Друга світова війна в художній літературі
1.
Андрусяк М. Брати грому. Художньо-документальна повість / Михайло Андрусяк –
Коломия : Видавничо-поліграфічне товариство "Вік", 2005. – 829 с.
2. Астафьев В. Прокляты и убиты / Виктор
Астафьев // Собр. cоч.
в 15 т. – Том 10. – Красноярск : Офсет, 1997.
3. Багряний І. Огненне коло / Іван Багряний. –
Х.: Фоліо, 2009. – 443 с.
4. Багряний І. Людина біжить над прірвою: для
ст. шк. віку / Іван Багряний – К. : Школа, 2009. – 320с.
5. Гончар О. Катарсис / Олесь Гончар – К.:
Український Світ, 2000. – 136 с.
6. Гончар О. Людина і зброя / Олесь Гончар //
Гончар О. Вибрані твори. У 4-х т. – К.: Сакцент Плюс, 2005. – Т. 3. – 320 с.
7. Гончар О. Прапороносці / Олесь Гончар //
Гончар О. Вибрані твори. У 4-х т. – К.: Сакцент Плюс, 2005. – Т. 4. – 416 с.
8. Гуменна Д. Хрещатий Яр (Київ 1941 – 1943):
роман-хроніка / Докія Гуменна. – К.: Видавництво імені Олени Теліги, 2001. –
408 с.
9. Довженко О. Відступник / Олександр Довженко
// Довженко О. Кіноповісті. оповідання. – К: Наукова думка, 1986. – С. 571–575.
10. Довженко О. На колючому дроті / Олександр
Довженко // Довженко О. Кіноповісті. оповідання. – К: Наукова думка, 1986.
11. Довженко О. Ніч перед боєм / Олександр
Довженко // Довженко О. Кіноповісті. оповідання. – К: Наукова думка, 1986. – С.
562–570.
12. Довженко О. Стій, смерть, зупинись! /
Олександр Довженко // Довженко О. Кіноповісті. оповідання. – К: Наукова думка,
1986. – 578 c.
13. Довженко О. Україна в огні: кіноповість /
Олександр Довженко. – К: Видавництво “Україна”, 2004. – 144 с.
14. Довженко О. Щоденник (1941-1956) /
Олександр Довженко // Довженко О. Зачарована Десна: кіноповість; Україна в
огні: кіноповість; Щоденник (1941-1956) / О. Довженко. – К.: Веселка, 1995. –
576 с.
15. Довженко О. Щоденникові записи, 1939-1956
= Дневниковые записи, 1939-1956 / О. П. Довженко. – Харків: Фоліо, 2013. – 879
с.
16. Загребельний П. Дума про невмирущого /
Павло Загребельний. – Х.: Фоліо, 2003. – 398 с.
17. Загребельний П. Європа 45 / Павло
Загребельний. – Х.: Фоліо, 2003. – 608 с.
18. Іваничук Р. Вогняні стовпи / Роман
Іваничук – Харків: Фоліо, 2011. – 507 с.
19. Міщенко Д.О. Батальйон необмундированих:
повість / Дмитро Міщенко – К.: Молодь, 1995. – 80 с.
20. Самчук У. На білому коні. На коні вороному
/ Улас Самчук. – К.: Українська прес-група, 2012. – (Бібліотека газети “День”.
Серія “Бронебійна публіцистика”).
21. Самчук У. П’ять по дванадцятій. Записки на
бігу / Улас Самчук. – Буенос-Айрес: Видавництво Миколи Денисюка, 1954.
22. Самчук У. Чого не гоїть огонь / Улас
Самчук. – К.: МАУП, 2008. – (Бібліотека української героїки).
З Днем закінчення Другої світової війни!
Будемо сподіватися, що подібного більше не повториться!
Зі святом!
Україна - вчора, сьогодні, завтра і назавжди!!!
24 серпня – День незалежності України.
У
духовному і політичному житті кожного народу є події й роки, які назавжди
входять в його історію, свідомість, визначають характер буття, місце і роль у
світових цивілізаційних процесах. Тепер маємо і в нашій історії такі події, що
перед усім світом засвідчили прагнення українського народу до вільного,
щасливого, заможного життя.
Сьогоднішній день Незалежності України прийшов як результат
тисячолітньої боротьби українського народу за право мати свою національну
державу, яка повинна стати запорукою успішного культурного і політичного
розвитку суспільства.
Успіх нинішнього українського державотворення значною мірою залежить від
того, чи зуміємо ми об’єктивно проаналізувати власний історичний досвід,
зокрема усвідомити, як формувалася і функціонувала українська державницька
ідея.
Процес
зародження й розвитку цієї ідеї виявився довготривалим, складним, а на деяких
етапах й вельми суперечливим. Це великою мірою зумовлено надзвичайно непростою
історичною долею українського народу, численними перешкодами на шляху
становлення його етичної самосвідомості, жорстокими переслідуваннями тих, хто
намагався підняти національне питання в умовах чужоземного поневолення.
Так склалося, що ми, звертаючи погляд на свою історію, знаходили
переважно події сумні. Пам’ять наша міцно зафіксувала такі сторінки, як
зруйнування золотоглавого Києва, битву під Берестечком, драматизм Полтавського
бою, підступне нищення Січової Запорізької республіки, Емський указ і
Валуєвський циркуляр про заборону української мови. А з недавніх історичних
подій – муравйовські погроми, розстріляне Відродження 20-х, голодомор тридцять
третього, чорна наруга тридцять сьомого, операція "Вісла",
чорнобильська трагедія.
Називаючи важкі сторінки нашої історії, ми зовсім не хочемо закреслити
те велике і світле, яке підносить наш народ до вершин цивілізації, визначає
його заслуги перед людством. Адже на нашому славному історичному шляху були і
могутня Київська держава Володимира Великого, Ярослава Мудрого, і перша
християнська республіка в Європі – Запорізька Січ, і відчайдушний порив до
свободи часів Івана Мазепи, і започаткування власної державності в Українській
Народній Республіці.
Слід згадати найвидатніших з поміж тих, чиї імена назавжди
увійшли в історичну пам’ять, у душу народу українського.
Великого у звершеннях, у любові до землі предків і трагічного у
помилках своїх Богдана Хмельницького, грізного вояка, оборонця вольностей
козачих Івана Сірка. Мудрого, будівничого й політика, відданого ідеї
незалежності української Івана Мазепу. Творця першої української Конституції
Пилипа Орлика.
Героїв народних повстань Івана Гонту, Максима Залізняка,
легендарних Устима Кармелюка і Олексу Довбуша.
У дні найстрашнішої політичної та духовної руйнації, коли народові
нащадки “На віки вічні!” відмовили у праві бути самим собою, прийшов у світ
великий Кобзар з новим заповітом, з новою поезією, яка зміцнила підвалини
української духовності.
У найважчі часи сміливо піднімали свій голос за волю і
демократію, за Україну такі велети духу як Григорій Сковорода, Пантелеймон
Куліш, Микола Костомаров, Маркіян Шашкевич, Іван Франко, Михайло Драгоманов,
Леся Українка.
Серед видатних діячів новітньої історії, історії кривавих, але і
героїчних змагань за вільну і незалежну Україну віддамо шану Михайлові
Грушевському та його сподвижникам , котрі привели Україну до поетапного
проголошення чотирьох Універсалів.
Ось яких велетів духу народила наша земля, ось які люди торували
державницький шлях до незалежності України, до сьогоднішнього дня.
Незалежність нашої держави стала реальністю. Україна має свій
герб, прапор, гімн і державну мову. Проте боротьба за національну культуру, за
українську мову, а відтак і за державу – продовжується.
За час своєї незалежності Україна подолала шлях від формальної
республіки у складі колишнього СРСР до відомої у світі держави, – 123 країни
визнали нас, а майже з 90 країнами встановлено дипломатичні відносини.
Шлях України – це шлях побудови самостійної демократичної
незалежної правової держави, а не держави тільки етнічної . У цьому – джерело
нашої внутрішньої стабільності і міжнаціональної злагоди.
Розуміючи це, наші недруги постійно вели і ведуть боротьбу проти всього, що стосується національного відродження.
Відродження національної свідомості – складний і багатоступеневий процес
втілення в життя національної ідеї створення дійсно економічного заможного
соціально здорового суспільства. Зберегти незалежність, збудувати міцну державу
– наш святий обов’язок перед попередниками, які були корінням, джерелом
української державності, які залишили нам у спадок любов до Батьківщини,
вивірені часом і випробуваннями кращі риси народної душі, національного
характеру.
Потужний
ролик про мужню українську армію, який з перших секунд пробирає до мурашок, на
днях став справжнім відео-хітом…
У
Мережі набуває популярності драйвовий ролик про українську армію. Вражаючі
кадри боїв, техніка, польоти авіації, мужні українські бійці – усе це присутнє
на відео. Кадри змінюють один одного під драйвову музику.
Завершується відео словами:
“Ми боремося за свої
сім’ї і дітей, за нашу Батьківщину”!
Герої поміж нас
Запрошуємо
до знайомства з книгою краєзнавця Геннадія Махоріна «Наші герої» , в якій
розповідається про історію українських
визвольних війн від ХХ ст. і до наших днів відстоювали ті відстоюють
незалежність і цілісність нашої держави.
Махорін Г.Л. Наші
герої: Науково – популярне видання. – Житомир:Видавець В.Б.Котвицький, 2014. –
128с.
Відомий
краєзнавець, викладач та автор багатьох книжок — Геннадій Махорін — вразив
читачів новою книжкою.
У науково-популярному виданні «Наші
герої», присвяченому сучасним героям — бійцям із Житомирщини, що нині захищають
Україну в складі Збройних сил України та добровольчих формувань, автор,
спираючись на історичні факти, розповідає про багатьох наших земляків, які в
різні часи боролися за українську державність та й нині захищають її кордони та
територіальну цілісність України.
У шести розділах книжки перед читачами
розгортається історія становлення нашої держави та розповідається про долі
справжніх героїв Житомирщини, які визначили для себе, що боротьба за Українську
державу є святою та благородною місією, й були готові на самопожертву заради
цієї високої мети. Після
розкриття історико-філософського розуміння понять «герой» і «героїзм» увага
приділяється теоретикам національно-визвольної боротьби українського народу,
діяльність яких розпочалася майже двісті років тому. Тут згадуються
представники української інтелектуальної і мистецької еліти, зокрема Михайло
Драгоманов. Під його впливом обрала собі псевдонім наша славетна землячка, його
племінниця Леся Петрівна Косач — поетеса Леся Українка.
Наприкінці ХІХ — початку ХХ стст.,
незважаючи на розділеність українців між Австро-Угорською та Російською
імперіями, прихильники ідеї самостійності України активно спілкуються.
Культурницькою та просвітницькою діяльністю українців у Житомирі на той час
опікувався Василь Кравченко, він же й організував у місті українське товариство
«Просвіта». Василь
Кравченко пізнав на собі магію особистості Миколи Лисенка, славетного
композитора, який вплинув на своїх колег, учнів і послідовників, сформувавши в
них почуття національної свідомості. До речі, з Житомирщиною пов’язана одна зі
сторінок творчості митця — ще у 1865 — 1867 роках він записував народні
пісні в селах на півдні сучасної Житомирської області. У «Наших героях» автор
також згадує про відомих ідеологів-житомирян: В’ячеслава Липинського, Миколу
Сціборського, Олега Ольжича, розповідаючи про їхні долі та погляди.
В окремих розділах у книжці йдеться про героїв
національно-визвольної боротьби 1917 — 1921 років, боротьбу «Поліської
Січі», ОУН і УПА на Житомирщині під час Другої світової війни та в повоєнний
період, підтримку державницьких прагнень представниками української діаспори,
опозиційний рух дисидентів протягом 1965 — 1985 років. Яскравим його прикладом
є Євген Концевич, талановитий житомирський письменник і публіцист, людина
безнадійно хвора, але сильна духом. Своєрідною книжкою епохи, символом єднання
інтелектуальної та творчої еліти українського народу став його славетний
рушник, підписи на якому залишили Надія Світлична, Алла Горська, Анатолій
Шевчук, Борис Тен, В’ячеслав Чорновіл, Степан Олійник та багато інших яскравих
особистостей.
Наше, не таке вже й далеке, минуле, а саме середину
80-х років також не оминув увагою Геннадій Махорін, розповідаючи про земляків
із активною громадянською позицією. Яків Зайко, Віталій Мельничук, Святослав
Васильчук, Валерій Колосівський, Алла Ярошинська і багато інших прізвищ та імен
із книжки «Наші герої» знайомі декільком поколінням житомирян. До речі, цікаво
було дізнатися про поширення національної символіки в місті на початку 90-х
років, а також про одне із важливих для Житомира досягнень
національно-демократичних сил. Ним став власний справжній історичний герб
Житомира, ескіз якого було розроблено на підставі герба, затвердженого
королівським привілеєм Стефана Баторія 25 січня 1580 року.
Особливістю «Наших героїв» можна вважати те, що
Геннадій Махорін детально описав події останніх місяців, зокрема і Революцію
Гідності, й боротьбу з агресором на сході України, а також вписав імена
багатьох бійців із Житомирської області до новітньої історії України. Автор
згадав загиблих військових 95-ї окремої аеромобільної бригади, яку із місця
своєї постійної дислокації було спрямовано до зони проведення АТО, а також 26-ї
Бердичівської артилерійської бригади та 30-ї окремої механізованої бригади з
Новограда-Волинського. Узагалі 95-та ОАМБ є елітним підрозділом Збройних сил
України, який протягом протистояння тривалий час перебував у найнебезпечніших
місцях і вирішував долю бою на нашу користь, хоча це давалося високою ціною.
Тож
тим, кого цікавить новітня українська історія та історія Житомирщини зокрема,
варто прочитати книжку Геннадія Махоріна «Наші герої».
Символ любові до рідної землі
Легенда про мальву
Давно те діялось.
Важко жилося людям на нашій славній Україні. Багато ворогів зазіхало на її
багаті землі. То кримчаки налітали, то поляки, то турки. Грабували, забирали в
рабство, полювали за красунями, котрих згодом продавали. Люди боронилися, чим
могли, хто вилами, хто сокирою. А сотник Грицько Кандиба шаблею захищав свою
сім’ю. Та сили були нерівні.
Порубали його вороги,
накинули аркан на шию дружині і потягли за собою. Тільки доньці Мальві вдалося
сховатися. Люди шанували дівчинку за те, що зналася на усякому зіллі і лікувала
травами. Ту науку перейняла від матері, а батько її ще змалечку навчив
вояцькому ремеслу. Не один бусурман зазнав смерті від дівочої руки. Вродлива,
горда Мальва наводила жах на ворогів. П’ять корів обіцяли тому, хто видасть її.
Якось в осінню негоду
прийшла обігрітися до козака Нагнибіди. Та запроданець виказав дівчину.
Порубали її на шматки та й розкидали на всі боки. І розрослося чудове зілля,
яке односельці називали Мальвою. А село, де росла і жила красуня, назвали
Мальвині Граблі. Добре пам’ятали люди, як вона граблями вбивала бусурманів.
Біля кожної хати
ростуть мальви. Це пам’ять про сміливу і безстрашну дівчину, яка любила свій
рідний край, свій народ і віддала за нього своє життя.
Тепер ця квіточка сприймається ще в одному важливому аспекті -
національному, бо на мій погляд, як тюльпан є квіткою Голандії, а кактус -
Мексики, так і мальва є суто українскою квіткою.
Мальви в художній літературі:
§
- Тетяна Лісненко. Золоті мальви : Поезія і публіцистика.— ТОВ "Торговий дім "Папірус", 2009. — 130 с. — (Серія: ДК №3481). — м.Ромни. — Наклад 800 шт.
Книга
видана до 20-ї річниці незалежності України. Поезії про Україну, Батьківщину,
рідний край, людину і сенс її буття . Інтимна лірика , зворушливі рядки про
кохання та розлуку, радість і журбу... Проза: публіцистика, художні етюди,
замальовки, новели.
§
Іваничук Р.І. Мальви (Яничари). Орда: Романи. – Харків: Євроекспрес,2000. –
416 с.
Найвидатнішим
романом Іваничука є роман “Мальви” (1968) – розповідь про трагічні сторінки
минувшини українського народу. В творі письменник глибоко розробив тему
яничарства, зречення рідного народу, батьківської землі.
§
Мельничук Б. І. Зламані мальви: нові новели / Б. Мельничук; [худ. Є. Удін].
– Тернопіль: Терно-граф, 2010. – 86 с.
В
цьому виданні репрезентовано нові новели прозаїка, члена Національних спілок
журналістів, письменників, краєзнавців України Богдана Мельничука, який
належить до десятки кращих новелістів нашої країни.
У
книзі - 13 новел, головні герої яких – наші сучасники, жителі села та міста. Це
і колишній вояк УПА Данило, і керівник колективного господарства Білюк, і
листоноша Палагна, і коваль Циганок, і пенсіонери Мокрина, Тодось, Зонька,
Боніфат, Якилина та інші. З великою художньою точністю автор викриває цинізм,
корисливість і злобу неґативних дійових осіб і водночас заохочує читачів із
прихильністю ставитися до органічно правдивих, добродушних, щирих персонажів. У
своєрідному стилі написані "батярські оповідки", в котрих зовні
легковажні вчинки оповідача розкривають серйозні моральні проблеми на рівні як
окремих осіб, так і тих або інших соціальних груп.
Спочатку
народилась мелодія, сповнена глибокого драматизму. А вірша не було. Володимир Івасюк
знайомиться з Богданом Гурою — студентом
філфаку, і той пише «Мальви», які Володя навіть надсилає батькові в Ірпінь. Це
була «Балада про мальви».
«Балада про мальви» й сьогодні залишається
однією з найулюбленіших Івасюкових пісень — і серед виконавців, яких приваблють
закладені в пісні можливості для самовираження духовного й голосового, і серед
шанувальників творчості композитора — ось цим гармонійним поєднанням музики й
тексту, музично-поетичним образом, який творить пісня. А ще тим, що в образі
матері так відбивається доля матері й сина Івасюків. Софія Іванівна не
змирилась зі смертю Володимира й завжди чекала його повернення.
Немає коментарів:
Дописати коментар