вівторок, 15 грудня 2015 р.

                           Відстав  чашку  з  кавою  та
                                     віддай  сьогодні  перевагу  чаєві.
  15 грудня - Міжнародний день чаю

    З найдавніших часів  чай  вважали чарівним  та чудесним   напоєм.   І він дійсно заслужив про себе таку  думку.   Чай,  напій здоров'я  -  проганяє сон, сприяє підтримці духовної бадьорості. Стародавні китайські манускрипти свідчать, що міцно заварений  чай підсилює дух, пом'якшує серце, проганяє втому, пробуджує думки і не дозволяє  ліні  оселитися в людському серці.
      У світі немає іншого напою, який був би такий популярний і любимий усіма народами і в усі часи, як чай. І не дивно. Він завжди хороший, завжди до місця. Він зігріє в саму люту холоднечу і охолодить в пекучу спеку, прикрасить будь-яке застілля і зробить ще більш приємною дружню бесіду.                    
           У Міжнародний день  чаю  в читальній залі діяла незвичайна  виставка  «Чай пити — довго жити».   Відвідувачам запропоновано не тільки добірку літератури, але й дегустацію цього чудового напою.   Читальна зала гостинно запрошувала всіх бажаючих приєднатися до чарівного світу чаю. За чашкою гарячого ароматного напою відвідувачі  дізнались  багато цікавої та корисної інформації про особливості вирощування, збору та обробки чайної сировини, про лікувальні властивості та національні способи заварювання чаю.

неділю, 13 грудня 2015 р.

Ціною життя…
      
      14 грудня в Україні традиційно відзначається «День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС».  Це визначено  Указом Президента України з 2006 року.
        За  роки, що минули , ми всі пройшли  складний  шлях  усвідомлення  і  переосмислення того  величезного  комплексу  проблем,  який  пов’язаний  з  використанням  високих  і,  нерідко, небезпечних технологій.  Незмінним  залишається  лише  одне  -  найглибша  повага  до  людей,  які  закрили  собою світ  від  атомного  лиха,  що  вирвалося  зі   зруйнованого  четвертого  блоку ЧАЕС.    Їх  подвиг  неможливо  переоцінити  –  як  не  можна  переоцінити  значення  того,  що вони  зробили.   Їх   героїзм,  патріотизм  і  професійна  майстерність  перевірені  часом.
        Ми не маємо права забувати про самопожертву ліквідаторів аварії на ЧАЕС,   які пройшли через усі  кола  ядерного пекла.   Багато з цих людей не дожили до теперішніх днів,  задля збереження життя і здоров’я майбутніх  поколінь.
       У книгозбірні відкрито куточок вшанування пам’яті ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС  «Чорнобиль: трагедія, подвиг і пам’ять»

пʼятницю, 11 грудня 2015 р.

        В  рамках  Всеукраїнського  тижня  права  в  Черняхівській  районній  бібліотеці   для дорослих    11 грудня  пройшла   інформина   «Право дитини: знати, розуміти,  захищати».
Бібліотекар І категорії  юнацького  абонементу  Протасевич  Дарина  розповіла  учням  9-Б класу Черняхівської   гімназії  про те,  як створювалась  Конвенція  ООН  про права  дітей,  яке  важливе значення  вона  має,  із  яких  статей  складається.



         Начальник відділу соціальної роботи районного центру для сім'ї , дітей та молоді Новаківська Віра Анатолівна  звернула увагу молодого покоління  на те, що вони мають особливе право на піклування та допомогу з боку держави.           
          Під час заходу розповсюджувались буклети «Молодь про право» та пам’ятки «Молодому громадянину України».
        Кожен учасник інформини мав змогу ознайомитись з книгами, представленими на відкритому перегляді літератури «Як світло денне, нам потрібне право, бо без законів не живе держава».
         Наостанок старшокласники включились  у Всесвітню акцію «16 ДНІВ ПРОТИ   НАСИЛЬСТВА», спрямовану на привернення уваги до проблем насильства в сім'ї, та провели флешмоб «Насильству  -  НІ!»

неділю, 29 листопада 2015 р.

7 грудня – 115 років  від  дня  народження
 української  народної митниці

       В забутому Богом і людьми селі  Богданівка, біля Яготина, в селянській родині 1900 року народилася дівчинка Катря, життєвий і творчий подвиг якої не має аналогів у світовому мистецькому обширі.
        Катерина Білокур – плоть від плоті свого народу, воістину його славетна донька. Не отримавши навіть початкової шкільної освіти, вона вчилася сама: оволоділа грамотою, багато читала, а душа прагнула чогось недосяжного.
      А   все, про що мріяла Катерина Білокур, — малювати. Але батьки не схвалювали це бажання, тож свої перші роботи Білокур малювала потайки на полотнині.
      Побачивши роботи художниці, Пабло Пікассо скаже про неї: «Якби ми мали художницю такого рівня майстерності, то змусили б заговорити про неї цілий світ!»
       І сьогодні про Білокур говорить  якщо не весь світ, то вся Україна.
        Імя Катерини Білокур – народної художниці України, геніальної  особистості, яка в своїх чудових  полотнах  втілила невмирущу красу живописної української природи, її неосяжні степові далі – назавжди залишиться в історії українського мистецтва.
     Наша книгозбірня має в своїх фондах чудову фотокнигу присвячену художниці. Перегорнувши її сторінки користувачі мають можливість ознайомитись із життям і  творчістю мисткині,  зануритись у чарівний квітковий світ.
 
   Для шанувальників таланту художниці, широкому загалу читачів на юнацькому абонементі діє книжкова виставка 
"Чарівний світ Катерини Білокур"

четвер, 12 листопада 2015 р.



        Голодомор в Україні – найтяжчий злочин проти людства, спланований і реалізований керівництвом колишнього Радянського Союзу проти українського народу. Голодомор 1932 – 1933 р.р – одна з найтрагічніших сторінок нашої історії, про яку десятиліттями замовчували. Архівні джерела (опубліковані і ті, що зберігаються в архівах України, Росії і деяких європейських країн) – мають незаперечні докази штучного походження голоду в Україні.
         Від голодомору минуло більше, як 80  років. Багато стерлося з пам’яті про ті страшні часи; більшість документів про голодомор не потрапили в архіви, а ті що потрапили, не всі збереглися. Тому нам слід шукати і знаходити нові документи, матеріали, робити все для того, щоб про голодомор знали всі, щоб це більше ніколи не повторилося.
          В книгозбірні діє виставка – реквієм «Україна пам’ятає – світ визнає».


Пам'ять про Голодомор має бути вічною,
 як реквієм, як пересторога  всім 
сущим на Землі.

суботу, 7 листопада 2015 р.

          День української писемності та мови – державне свято, яке щороку відзначається в Україні 9 листопада. Встановлене воно було 9 листопада 1997 року Указом Президента № 1241/97 «Про День української писемності та мови» на підтримку «ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства».
    
    
   За православним календарем — це день вшанування пам’яті преподобного Нестора-літописця — письменника-агіографа, основоположника давньоруської історіографії, першого історика Київської Русі, мислителя, вченого, ченця Києво-Печерського монастиря. Дослідники вважають, що саме з преподобного Нестора-літописця і починається писемна українська мова.
      
  Чернецтво Нестор прийняв у 17-річному віці, пізніше висвячений в сан диякона. Він був книжником з широким історичним світоглядом і великим літературним хистом. Автор двох відомих творів – «Житіє Бориса і Гліба» та «Житіє Феодосія Печерського», складених у кінці ХІ ст. або на початку ХІІ ст.
     Всесвітню славу Нестору принесла справа усього його життя – участь у літописанні Київської Русі. Він переробив зведення Никона (1073) та Іоанна (1093), опрацював низку нових усних і письмових джерел, довів розповідь до 1113 року, надав їй літературної форми. Так на початку ХІІ ст. виникла перша редакція «Повісті минулих літ».

      Колись цього дня віддавали до школи дітей. Батьки зі школи йшли до церкви та ставили свічку перед образом преподобного, вірячи, що він допоможе дитині вивчитися. І, що головне, вчитися все життя багато, старанно і завжди. Адже «користь від цього є велика», бо «Хто вчиться змолоду – не зазнає на старість голоду».
       Традиційно, в День української писемності та мови покладають квіти до пам'ятника Несторові-літописцю, відзначають найкращих популяризаторів українського слова, заохочують видавництва, які випускають літературу українською мовою, проводять регіональні тематичні конкурси тощо.

Працюйте поки володієте рукою,
поки в Вас жива душа і б’ється
щире українське серце!

Д.Яворницький

         Академік Дмитро Іванович Яворницький (Еварницький; 1855 – 1940) є видатним дослідником історії запорозького козацтва і культурно-громадським діячем України кін. ХІХ – поч. ХХ ст.
        Великий патріот України, він віддано працював на збереження національного потенціалу й сам був складовою частиною, більше того – знаковою постаттю, цього потенціалу. Учений вельми прислужився справі створення інтелектуального ґрунту для прийдешніх поколінь. Вагомим є внесок Д. Яворницького у вітчизняну науку, освіту, соціальні інститути, систему соціальних і творчих стосунків
          За п'ятдесят років активної наукової та громадської діяльності надрукував понад 120 праць з історії України, Середньої Азії, Росії,видав велику кількість наукових робіт, зібрав багатий фольклорний матеріал, писав повісті сатиричні оповідання, вірші. Фундаментальна «Історія запорозьких козаків» у трьох томах стала підсумком багаторічної дослідницької роботи вченого.
         Десятки років збирав Д. Яворницький “залишки” запорозької старовини і перекази народу про козаччину. Внаслідок цієї наполегливої праці вченого з’явилися монументальні збірки документальних, фольклорних і лексичних матеріалів . Багато джерел, зібраних істориком, ще чекають на публікацію.

          Й сьогодні творча спадщина вченого продовжує “працювати” на здобуття нових знань, збереження історичних традицій, формування національної самосвідомості українського народу.

Цікаві  сторінки життя Дмитра Яворницького:


            Знайомство Дмитра Яворницького з видатним живописцем Іллею Рєпіним відбулось в Санкт-Петербурзі, коли він працював викладачем у Миколаївському інституті благородних дівиць. Картину «Запорожці пишуть листа турецькому султанові» І.Ю. Рєпін малював протягом 1880–1891 років. Знайомство з українським істориком Д.І. Яворницьким, який все своє життя присвятив вивченню історії Запорізької Січі, повернуло його до картини. Яворницький надавав допомогу не лише у збиранні історичного матеріалу, предметів козацької старовини, а й у доборі типажу. Самого Дмитра Яворницького Ілля Рєпін змалював в образі писаря.
                                                                                                                                                                                        

  Д.І. Яворницький - "писар".
                                                                                                                                                          Фрагмент картини І.Ю. Рєпіна


       В кінці 80-х років минулого століття в Москві сталася подія, яка набрала широкого розголосу. Художник М. Струнніков намалював на згадку про своє знайомство з Д.І. Яворницьким картину «Козак у бою». Картина була намальована на дверях кімнати, в якій жив тоді Дмитро Яворницький. Залишаючи пізніше своє тимчасове помешкання, вчений побажав забрати з собою й картину. Але на заваді став домовласник. Суперечка закінчилася судовим процесом: судді запропонували розпиляти двері навпіл і розв’язати спірку жеребкуванням. На щастя, верхня половина картини дісталася Яворницькому, яка зберігається в Дніпропетровському історичному музеї.




  М.І. Струнніков "Козак в бою"

середу, 14 жовтня 2015 р.

Борис Олійник:
 поет   совісті   народу
80 років від дня народження Бориса Олійника

                               
                                  Ти - весь у слові, як у сповиткові,
                                  З колиски до калини при горбі...
                                  І вже коли ти похитнувсь у слові,
                                 Вважай, що похитнувся у собі.
                            
                                        Б. Олійник , «У дзеркалі слова»

      Борис Олійник, безперечно, унікальна постать в українській культурі, політиці та філософії, один із найбільших поетів другої половини ХХ століття.  Він не має аналогів у землях близьких і землях далеких.
      Борис Олійник народився 22 жовтня 1935 року в с.Зачепилівка Новосанжарського району Полтавської області.
   Друкуватись почав ще в школі. Перший вірш опубліковано 1948 році. Борис Олійник – автор понад 40 книг віршів, есе, статей, які виходили в Україні, у всіх республіках СРСР, перекладалися російською, чеською, словацькою, болгарською, польською, сербською, румунською, італійською та іншими мовами.
       Лауреат премії імені М.Островського (1963 р.), Державної премії СРСР (1975 р.), Державної премії України імені Т.Г.Шевченка (1983 р.), міжнародних премій імені Сковороди (1994 р.), “Дружба” (1997 р.), усеюгославської премії “Рицарське перо” (1998 р.), міжнародної премії імені Давида Гурамішвілі (1999 р.), міжнародної премії імені Шолохова (2001 р.), премії імені В.І.Вернадського Фонду “Україна – ХХ століття”.
       У 1987 році обраний дійсним членом Міжнародної слов’янської академії. З 1990 року дійсний член Національної Академії Наук України. З 1992 року обраний академіком Української екологічної академії наук. Голова Українського фонду культури, співголова Форуму слов’янських народів.
       Борис Ілліч Олійник є кавалером орденів князя Ярослава Мудрого V (1995 р.) та IV (1999 р.) ступенів, ордену Миколи Чудотворця (2002 р.), ордену Нестора-Літописця І ступеня (2006 р.).
       У 2005 році Борису Олійнику присвоєно звання Героя України.
       
        Для користувачів юнацького абонементу діє книжкова виставка «По-земному - про високе», та буклет „Коли   вже  народився ти поетом, за   все  відповідай  у  цім  житті”(До 80-річчя від дня народження Бориса Ілліча Олійника)

1.     Олійник, Б. Вибране : поезії, поеми / Борис Олійник ; передм. Михайла Шевченка. - К. : Етнос, 2009. - 638 с. : портр.

2.     Олійник, Б. Нема без імення добра : [зб. афоризмів, сентенцій, висловів та поет. роздумів Бориса Олійника] / Борис Олійник ; упоряд.: .  В. Ю. Пушкін, С. Є. Ігнатьєва, І. К. Цуп’як ; під. заг. ред.
  В. Ю. Пушкіна -Дніпропетровськ : Національний гірничий
  університет, 2011. -  89 с. :  фото.

3.     Олійник, Б. Основи : поезії, поеми / Борис Олійник ; передм. та упоряд.   М. Шевченка ; післямова М. Кудрявцева - К.: Дніпро, 2005. - 693 с.:  

4.     Олійник, Б. Очима добра : для дітей та юнацтва / Борис Олійник - К. : Новий друк, 2010. - 52 с. : іл.

5.     Олійник, Б. Пісня про матір : поезії / Борис Олійник ; вступне слово
   М. Луківа . -К.: КП «Редакція журналу «Дніпро», 2004. - 189 c.