biblioманія

Віртуальна  виставка

        «Книги ювіляри 2015 року – для юнацтва»

"У кожного своя доля і свій шлях широкий..."

                                    Ці слова великого Тараса Шевченка стосуються людини.

                                Та й книги, як і люди, мають свою долю, свою історію,

                                 вони народжуються, але не вмирають.

830 років - "Слово о полку Ігоревім" (1185-1187)

"Слово о полку Ігоревім" - героїчна поема кінця ХІІ століття, одна з найвідоміших пам'яток давньоруської літератури. Сам рукопис і більшість друкованих примірників "Слова..." згоріли під час московської пожежі 1812 року. Брак оригінального списку викликав уже на початку ХІХ століття появу скептиків, які вважали "Слово..." пізнішим фальсифікатом. Зваживши, що мова, якою написано "Слово...", в основі - давньоруська мова, поему зараховують до своєї літератури українці, білоруси й росіяни. Проте ніхто з поважних учених не заперечує, що поема постала в Україні і що багато її мовних і поетичних засобів мають яскраво український характер.

180 років - Г.Квітка-Основ'яненко "Сватання на Гончарівці" (1835)

Григорій Квітка-Основ’яненко (1778—1843) — перший український прозаїк, талановитий драматург, творчість якого мала значний вплив на розвиток української літератури.

Тема п’єси це - показ життя та побуту простого  українського народу.

Ідея-  кохання важливіше за гроші. Сюжет твору -  Одарка Шкурат свариться зі своїм чоловіком Прокопом, бо той п'є. Невдовзі до них підходить Кандзюба і пропонує посватати їхню доньку Улянку за свого сина Стецька. Спочатку Одарка з чоловіком проти - бо всі знають, що в Стецька немає клепки в голові, але зважаючи на його богатство, погоджуються. Сама ж Улянка проти такого шлюбу, бо їй подобається Олексій, але він кріпак. Олексій розуміє, що Уляну хочуть силою видати заміж за дурня й б'є Стецька, щоб той відмовився від дівчини, та Стецько не погоджується, бо дуже боїться свого батька. За допогою хитрощів Олексійового дядька Уляна одружується з Олексієм, а Стецькові дають гарбуза.

180 років - М.Гоголь "Тарас Бульба" (1835)

У повісті представлена широка картина народного руху, показано два ворожих табори: український народ і польську шляхту. Твір прославляє Запорозьку Січ, її дух товариства, оспівує прагнення-запорожців до волі, їхню відданість батьківщині. Посилаючись на історичну правду, Гоголь показує, що саме із Запорозької Січі виходили мужні хоробрі вояки, "горді і міцні, як леви!"

175 років із часу виходу у світ (1840) першої поетичної збірки Т.Шевченка "Кобзар"

До першого видання «Кобзаря» ввійшло вісім творів: «Думи мої, думи мої, лихо мені з вами!», «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка», «До Основ'яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч».

Зі всіх прижиттєвих видань творів перший «Кобзар» мав найпривабливіший вигляд: хороший папір, зручний формат, чіткий шрифт. Примітна особливість цього «Кобзаря» — офорт на початку книги за малюнком Василя Штернберга: народний співак — кобзар із хлопчиком-поводирем. Це не ілюстрація до окремого твору, а узагальнений образ кобзаря, який і дав назву збірці. Вихід цього «Кобзаря», навіть урізаного царською цензурою, — подія величезного літературного й національного значення. У світі збереглося лише кілька примірників «Кобзаря» Т. Шевченка 1840 року.

170 років - П.Куліш "Чорна рада" (1845)

Це перший історичний український роман, який  викривав  і засуджував  добу Руїни, яка призвела до соціального розладу між селянами і поміщиками, міщанами і шляхтою, міщанами і козаками, низовим козацтвом, «черню» і козацькою старшиною; також засудження підступності, брехні, жаги до збагачення, прагнення заволодіти гетьманською булавою будь-яким шляхом (І. Брюховецький); заклик до єднання за «цілість України», яку намагаються «розідрати надвоє».

140 років - П.Мирний "Хіба ревуть воли, як ясла повні" (1875)

Роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» став першою в нашому письменстві монументальною селянською епопеєю, усебічним змалюванням життя українського села. Автор сміливо утверджував  важливу в усі віки ідею — народ жив би мирно, якби не нестерпне гноблення (воли б не ревли, якби ясла були повні), але разом із тим за допомогою насильства світ не вдосконалиш. Відповідаючи на зло злом, людина лише посилює його й замикає в коло, з якого немає виходу.

130 років - І.Карпенко-Карий "Наймичка" (1885)

125 років - І.Карпенко-Карий « Сто тисяч » (1880)

    

  

І. Тобілевич (Карпенко-Карий) найповніше реалізував себе в жанрі комедії, яка завдяки своєрідній індивідуальній творчій манері драматурга стала самобутнім явищем в історії української культури і набула «характеру вельмиповажного театрального жанру».

120 років - І.Нечуй-Левицький "Маруся Богуславка" (1895)

На історико-легендарному тлі розкривається складна психологія головної героїні — Марусі Богуславки. Переконливо показано її душевне роздвоєння: з одного боку, вона в неволі відчуває нестерпну тугу за Україною, рідною матір'ю, ризикуючи життям визволяє козаків з турецького полону, а з іншого — не може покинути коханого чоловіка Юсуфа та своїх дітей. Коли вони гинуть під час битви запорожців з яничарами, Маруся накладає на себе руки. Трагічна доля Марусі, загибель її матері вносять сумний колорит, контрастуючи то з веселими святковими епізодами, то з пафосом перемоги запорожців.

80 років - Ю.Яновський "Вершники" (1935)

Тема громадянської війни у романі «Вершники» постає у творі по-справжньому героїчною й романтичною. Автор правдиво показує трагедію цілої родини Половців, яких революція розкидала по різні ідеологічні фронти.

55 років - В.Сосюра "Розстріляне безсмертя" (1960)

Володимир Сосюра закінчив роботу над поемою 1960 року, розпочав в довоєнний час і опубліковав у 1988 р. Вважається, що вступна частина цього твору, присвяченого жертвам сталінського терору, є поновленим автором по пам'яті уривком втраченої поеми «Махно». Поема багата на проникливі характеристики, які автор дає друзям і знайомим, і які разом з оцінкою власних вчинків і почуттів відтворюють духовний образ трагічного часу.

40 років - П.Загребельний "Євпраксія" (1975)

Історичний роман Павла Загребельного з часів Київської Русі, про трагічну долю київської княжни Євпраксії Всеволодівни, яка зуміла позбавити престолу могутнього німецького імператора. Це четвертий роман Павла Загребельного з його серії книжок про Київську Русь.

35 років - П.Загребельтний "Роксолана" (1980)

В романі Загребельного описано  історію боротьби нікому не знаної дівчини й жінки за свою особистість, за те, щоб уціліти, зберегти і вберегти себе, а тоді вознестися над оточенням, може, й над цілим світом. В цьому романі два протилежні полюси — Роксолана і Сулейман. Роксолана йде за розумом, Сулейман — за силою.