biblioманія

         Іван Огієнко — геніальна людина, наш земляк,  мало відомий  в Україні.   Був професором Київського університету Святого Володимира, першим ректором Кам’янець-Подільського державного українського університету, міністром освіти і віровизнань УНР, переклав канонічно визнаний у всьому світі текст Біблії українською мовою.

     Вчений-енциклопедист залишив по собі фантастичну за обсягом спадщину для вивчення якої буде замало і цілого науково-дослідного інституту.

       На  Житомирщині  проходять Огієнківські дні. В рамках цих днів в Черняхівській ЗОШ відбувся урок, присвячений постаті нашого славетного земляка.

     Запрошений на захід Архієпископ Житомирський і Поліський Володимир  майстерно провів учнів життєвими стежками видатної особистості, надзвичайного патріота України та невтомного трудівника, зерно таланту якого проростало на різних нивах, починаючи від військового медика.                      

                                     

       Про  Івана Огієнка, як мовознавця,  культуролога, мистецтвознавця, дослідника усної народної творчості,  публіциста, редактора і видавця, поета, літературного критика – шевченкознавця; вчителя української мови львівської Жіночої учительської семінарії у 1922-26 рр. розповіла старшокласникам бібліотекар юнацького абонементу.

«Найперші рідномовні обов`язки»

                                                                                                    

                                                                                                      Митрополит Іларіон (Іван Огієнко)

1.  На кожному кроцi й кожної хвилини охороняй честь своєї рiдної мови, як свою власну, бiльше того - як  честь своєї нацiї. Хто не береже чести своєї рiдної мови, той пiдкопує основи своєї нації.

2. Розмовляй у родинi своїй тiльки рiдною мовою. Це принесе тобi правдиву насолоду шляхетного почуття сповнення найбiльшого обов’язку щодо свого народу.

3. Хто в родинi своїй розмовляє не рiдною мовою, той стоїть на дорозi до мовного винародовлення, - найбiльшого непрощеного грiха проти свого народу.

4. Бережи своє особове iм'я й родове прiзвище в повнiй нацiональнiй формi i нiколи не змiнюй їх на чужi. Найменша тут змiна, - то вже крок до винародовлення.

5.  Кожний, хто вважає себе свiдомим членом свого народу, мусить пильно навчатися  своєї соборної лiтературної мови.

6.  Кожний свiдомий член свого народу мусить завжди допомагати всiма приступними йому  способами розвитковi культури своєї лiтературної мови.

7.  Кожний свiдомий член народу мусить  добре розумiти й ширити головне рiдномовне гасло "Для одного народу - одна лiтературна мова й вимова, один правопис".

8.  Кожний свiдомий член нацiї мусить добре знати й виконувати рiдномовнi обов'язки свого народу.

 9.  Де б ти не жив - чи в своїм рiднiм краю, чи на чужинi, - скрiзь завжди мусиш уживати тiльки однієї соборної лiтературної мови й вимови, тiльки одного спiльного правопису, тим ти покажеш, що ти свiдомий син своєї об'єднаної  нацiї.

10.  Кожний громадянин мусить добре пам'ятати й дiтей своїх того навчати, що наймилiша  мова  в цiлому свiтi - то мова рiдна.

11.  Кожний свiдомий громадянин, живучи серед чужого народу, мусить конче вживати своєї рiдної мови не тiльки вдома, але  й скрiзь, де можливо.

12.  Кожний свiдомий громадянин мусить щедро пiдтримувати свої нацiональнi перiодичнi й неперiодичнi видання, даючи їм цим самим змогу нормально розвиватися. Добрий стан нацiональних  видань - то могутня сила народу й забезпечення розвитку рiдної мови, а висота їх накладу - то ступiнь нацiональної свiдомости народу.

Докладніше дивіться на:http://ukrlife.org/main/minerva/mova.htm