7 грудня – 115 років  від  дня  народження

 української  народної митниці

       В забутому Богом і людьми селі  Богданівка, біля Яготина, в селянській родині 1900 року народилася дівчинка Катря, життєвий і творчий подвиг якої не має аналогів у світовому мистецькому обширі.

        Катерина Білокур – плоть від плоті свого народу, воістину його славетна донька. Не отримавши навіть початкової шкільної освіти, вона вчилася сама: оволоділа грамотою, багато читала, а душа прагнула чогось недосяжного.

      А   все, про що мріяла Катерина Білокур, — малювати. Але батьки не схвалювали це бажання, тож свої перші роботи Білокур малювала потайки на полотнині.

      Побачивши роботи художниці, Пабло Пікассо скаже про неї: «Якби ми мали художницю такого рівня майстерності, то змусили б заговорити про неї цілий світ!»

       І сьогодні про Білокур говорить  якщо не весь світ, то вся Україна.

        Імя Катерини Білокур – народної художниці України, геніальної  особистості, яка в своїх чудових  полотнах  втілила невмирущу красу живописної української природи, її неосяжні степові далі – назавжди залишиться в історії українського мистецтва.

     Наша книгозбірня має в своїх фондах чудову фотокнигу присвячену художниці. Перегорнувши її сторінки користувачі мають можливість ознайомитись із життям і  творчістю мисткині,  зануритись у чарівний квітковий світ.

 

   Для шанувальників таланту художниці, широкому загалу читачів на юнацькому абонементі діє книжкова виставка 

"Чарівний світ Катерини Білокур"

        Голодомор в Україні – найтяжчий злочин проти людства, спланований і реалізований керівництвом колишнього Радянського Союзу проти українського народу. Голодомор 1932 – 1933 р.р – одна з найтрагічніших сторінок нашої історії, про яку десятиліттями замовчували. Архівні джерела (опубліковані і ті, що зберігаються в архівах України, Росії і деяких європейських країн) – мають незаперечні докази штучного походження голоду в Україні.

         Від голодомору минуло більше, як 80  років. Багато стерлося з пам’яті про ті страшні часи; більшість документів про голодомор не потрапили в архіви, а ті що потрапили, не всі збереглися. Тому нам слід шукати і знаходити нові документи, матеріали, робити все для того, щоб про голодомор знали всі, щоб це більше ніколи не повторилося.

          В книгозбірні діє виставка – реквієм «Україна пам’ятає – світ визнає».

Пам'ять про Голодомор має бути вічною,

 як реквієм, як пересторога  всім 
сущим на Землі.

          День української писемності та мови – державне свято, яке щороку відзначається в Україні 9 листопада. Встановлене воно було 9 листопада 1997 року Указом Президента № 1241/97 «Про День української писемності та мови» на підтримку «ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства».

    

    
   За православним календарем — це день вшанування пам’яті преподобного Нестора-літописця — письменника-агіографа, основоположника давньоруської історіографії, першого історика Київської Русі, мислителя, вченого, ченця Києво-Печерського монастиря. Дослідники вважають, що саме з преподобного Нестора-літописця і починається писемна українська мова.

      
  Чернецтво Нестор прийняв у 17-річному віці, пізніше висвячений в сан диякона. Він був книжником з широким історичним світоглядом і великим літературним хистом. Автор двох відомих творів – «Житіє Бориса і Гліба» та «Житіє Феодосія Печерського», складених у кінці ХІ ст. або на початку ХІІ ст.

     Всесвітню славу Нестору принесла справа усього його життя – участь у літописанні Київської Русі. Він переробив зведення Никона (1073) та Іоанна (1093), опрацював низку нових усних і письмових джерел, довів розповідь до 1113 року, надав їй літературної форми. Так на початку ХІІ ст. виникла перша редакція «Повісті минулих літ».

      Колись цього дня віддавали до школи дітей. Батьки зі школи йшли до церкви та ставили свічку перед образом преподобного, вірячи, що він допоможе дитині вивчитися. І, що головне, вчитися все життя багато, старанно і завжди. Адже «користь від цього є велика», бо «Хто вчиться змолоду – не зазнає на старість голоду».

       Традиційно, в День української писемності та мови покладають квіти до пам'ятника Несторові-літописцю, відзначають найкращих популяризаторів українського слова, заохочують видавництва, які випускають літературу українською мовою, проводять регіональні тематичні конкурси тощо.

Працюйте поки володієте рукою,

поки в Вас жива душа і б’ється

щире українське серце!

Д.Яворницький

         Академік Дмитро Іванович Яворницький (Еварницький; 1855 – 1940) є видатним дослідником історії запорозького козацтва і культурно-громадським діячем України кін. ХІХ – поч. ХХ ст.

        Великий патріот України, він віддано працював на збереження національного потенціалу й сам був складовою частиною, більше того – знаковою постаттю, цього потенціалу. Учений вельми прислужився справі створення інтелектуального ґрунту для прийдешніх поколінь. Вагомим є внесок Д. Яворницького у вітчизняну науку, освіту, соціальні інститути, систему соціальних і творчих стосунків

          За п'ятдесят років активної наукової та громадської діяльності надрукував понад 120 праць з історії України, Середньої Азії, Росії,видав велику кількість наукових робіт, зібрав багатий фольклорний матеріал, писав повісті сатиричні оповідання, вірші. Фундаментальна «Історія запорозьких козаків» у трьох томах стала підсумком багаторічної дослідницької роботи вченого.

         Десятки років збирав Д. Яворницький “залишки” запорозької старовини і перекази народу про козаччину. Внаслідок цієї наполегливої праці вченого з’явилися монументальні збірки документальних, фольклорних і лексичних матеріалів . Багато джерел, зібраних істориком, ще чекають на публікацію.

          Й сьогодні творча спадщина вченого продовжує “працювати” на здобуття нових знань, збереження історичних традицій, формування національної самосвідомості українського народу.

Цікаві  сторінки життя Дмитра Яворницького:

            Знайомство Дмитра Яворницького з видатним живописцем Іллею Рєпіним відбулось в Санкт-Петербурзі, коли він працював викладачем у Миколаївському інституті благородних дівиць. Картину «Запорожці пишуть листа турецькому султанові» І.Ю. Рєпін малював протягом 1880–1891 років. Знайомство з українським істориком Д.І. Яворницьким, який все своє життя присвятив вивченню історії Запорізької Січі, повернуло його до картини. Яворницький надавав допомогу не лише у збиранні історичного матеріалу, предметів козацької старовини, а й у доборі типажу. Самого Дмитра Яворницького Ілля Рєпін змалював в образі писаря.

                                                                                                                                                                                        

  Д.І. Яворницький - "писар".

                                                                                                                                                          Фрагмент картини І.Ю. Рєпіна

       В кінці 80-х років минулого століття в Москві сталася подія, яка набрала широкого розголосу. Художник М. Струнніков намалював на згадку про своє знайомство з Д.І. Яворницьким картину «Козак у бою». Картина була намальована на дверях кімнати, в якій жив тоді Дмитро Яворницький. Залишаючи пізніше своє тимчасове помешкання, вчений побажав забрати з собою й картину. Але на заваді став домовласник. Суперечка закінчилася судовим процесом: судді запропонували розпиляти двері навпіл і розв’язати спірку жеребкуванням. На щастя, верхня половина картини дісталася Яворницькому, яка зберігається в Дніпропетровському історичному музеї.

  М.І. Струнніков "Козак в бою"

Борис Олійник:

 поет   совісті   народу

80 років від дня народження Бориса Олійника

                               

                                  Ти - весь у слові, як у сповиткові,

                                  З колиски до калини при горбі...

                                  І вже коли ти похитнувсь у слові,

                                 Вважай, що похитнувся у собі.

                            

                                        Б. Олійник , «У дзеркалі слова»

      Борис Олійник, безперечно, унікальна постать в українській культурі, політиці та філософії, один із найбільших поетів другої половини ХХ століття.  Він не має аналогів у землях близьких і землях далеких.

      Борис Олійник народився 22 жовтня 1935 року в с.Зачепилівка Новосанжарського району Полтавської області.

   Друкуватись почав ще в школі. Перший вірш опубліковано 1948 році. Борис Олійник – автор понад 40 книг віршів, есе, статей, які виходили в Україні, у всіх республіках СРСР, перекладалися російською, чеською, словацькою, болгарською, польською, сербською, румунською, італійською та іншими мовами.

       Лауреат премії імені М.Островського (1963 р.), Державної премії СРСР (1975 р.), Державної премії України імені Т.Г.Шевченка (1983 р.), міжнародних премій імені Сковороди (1994 р.), “Дружба” (1997 р.), усеюгославської премії “Рицарське перо” (1998 р.), міжнародної премії імені Давида Гурамішвілі (1999 р.), міжнародної премії імені Шолохова (2001 р.), премії імені В.І.Вернадського Фонду “Україна – ХХ століття”.

       У 1987 році обраний дійсним членом Міжнародної слов’янської академії. З 1990 року дійсний член Національної Академії Наук України. З 1992 року обраний академіком Української екологічної академії наук. Голова Українського фонду культури, співголова Форуму слов’янських народів.

       Борис Ілліч Олійник є кавалером орденів князя Ярослава Мудрого V (1995 р.) та IV (1999 р.) ступенів, ордену Миколи Чудотворця (2002 р.), ордену Нестора-Літописця І ступеня (2006 р.).

       У 2005 році Борису Олійнику присвоєно звання Героя України.
       
        Для користувачів юнацького абонементу діє книжкова виставка «По-земному - про високе», та буклет „Коли   вже  народився ти поетом, за   все  відповідай  у  цім  житті”(До 80-річчя від дня народження Бориса Ілліча Олійника)

1.     Олійник, Б. Вибране : поезії, поеми / Борис Олійник ; передм. Михайла Шевченка. - К. : Етнос, 2009. - 638 с. : портр.

2.     Олійник, Б. Нема без імення добра : [зб. афоризмів, сентенцій, висловів та поет. роздумів Бориса Олійника] / Борис Олійник ; упоряд.: .  В. Ю. Пушкін, С. Є. Ігнатьєва, І. К. Цуп’як ; під. заг. ред.

  В. Ю. Пушкіна -Дніпропетровськ : Національний гірничий

  університет, 2011. -  89 с. :  фото.

3.     Олійник, Б. Основи : поезії, поеми / Борис Олійник ; передм. та упоряд.   М. Шевченка ; післямова М. Кудрявцева - К.: Дніпро, 2005. - 693 с.:  

4.     Олійник, Б. Очима добра : для дітей та юнацтва / Борис Олійник - К. : Новий друк, 2010. - 52 с. : іл.

5.     Олійник, Б. Пісня про матір : поезії / Борис Олійник ; вступне слово

   М. Луківа . -К.: КП «Редакція журналу «Дніпро», 2004. - 189 c.

21 жовтня відзначається Всесвітній день яблука.

А  придумали його у 1990 р. британці, які вважаються найбільшими ласунами цього фрукту.

       День яблук розпочався з ініціативи благодійної організації «Common Ground», що у 1990 р. заснувала свято з метою  привернути увагу до порятунку традиційних сортів яблук і відновленню фруктових садів Англії. Яблуня – найпопулярніше фруктове дерево і тому справді заслуговує на особливу увагу, адже плоди, які вона дарує людям – скарбниця вітамінів і корисних мікроелементів. Українці не менше британців люблять яблука, в наших садах обов'язково росте кілька сортів цього фруктового дерева, а багатий урожай яблук символізує достаток української родини.

      Ми бажаємо вам залізного здоров'я, якого так багато в яблуках. Адже, як кажуть у Великобританії:  «Яблуко на день і ніяких лікарів».

Запрошуємо Вас до перегляду книг, назви яких пов'язані

 з цим дуже смачним фруктом

 

 І. О. Бунін «Антонівські яблука». Книга  є  яскравимзразком ліричної російської прози початку XX ст. Автор-оповідач згадує своє недавнє минуле, життя в маєтку, пронизане «тонким ароматом опалого листя і запахом антонівських яблук», що дарувало маленькі домашні радості. Читач, занурюючись ватмосферу дворянського провінційного життя, відчуває щемливий смуток від безповоротності  минулих часів.

Р. Бредбері «Золоті яблука сонця». У цьому збірнику оповідань письменник вперше  відходить від наукової фантастики, публікуючи реалістичні історії, казки та детективи, а фантастичні розповіді зводить до замальовок. Ця відмінна книга розкриває всі грані Бредбері-прозаїка.

   Д. Голсуорсі «Цвіт яблуні». Перша любов для Меган, героїні новели, виявилася останньою. Дівчина не змогла пережити зраду коханої людини і пішла з життя. Страшна розв'язка любовної історії наздоганяє героя  у зрілому віці: «Що ж я зробив поганого?» - запитує себе респектабельний, добропорядний чоловік і не знаходить відповіді ...

  Д. Рубіна «Яблука із саду Шліцбутера». Це одне з найскладніших оповідань популярної письменниці, дуже багатена порівняння і метафори. Його дія відбувається одночасно учотирьох часах: у роки війни, про які автор знає лише з розповідей старших, в дитячі роки життя автора, в недалекому минулому часів «застою» і в сучасному періоді повальної гласності.

 А. Берсенєва «Яблука з чужого раю». Сім'я Єрмолових виглядає в очах людей щасливою: муж успішно займається бізнесом, дружина видає журнал з мистецтва, син вчиться вуніверситеті. Але  Ермолови не вважають, що живуть в раю. Свій сорокарічний ювілей Анна Єрмолова зустрічає з гірким почуттям - у чоловіка давно є інша сім'я, в якій росте дочка.