середа, 16 вересня 2015 р.

ЮВІЛЯР ВЕРЕСНЯ !!! До 170-річчя з дня народження КАРПЕНКА - КАРОГО.

         
 Народився  Іван Карпович Тобілевич  (Іван Карпенко-Карий)  29 вересня 1845 року  в с. Арсенівка  поблизу  Єлисаветграда.  Батько  його походив  зі  старовинного  зубожілого дворянського  роду,  а  мати  була простою  селянкою.   Освіту,  якої  так  прагнули батьки  для  своїх  дітей, довелося  через  матеріальну  скруту  обмежити  повітовим  училищем  у Бобринці  на  Єлисаветградщині,  і  з 14 років  хлопець  мусив  уж  заробляти на  життя.  Майже  два  десятиліття  забрала  в  І. Тобілевича  служба  в різних  канцеляріях – від  писарчука  до секретаря  поліцейського  управління.
       У Єлисаветграді  Тобілевич знайомиться з творами Руссо, Дідро, Вольтера, Герцена, з трактатами Бокля,  Мілля,  разом  зі  своїм  другом            М. Кропивницьким  читає  західноєвропейських  письменників,  філософів, соціологів. Перебуваючи  на  службі  більш  як  рік  у  Херсоні,  він познайомився  з  колишнім  учасником  Кирило-Мефодіївського  братства  й товаришем   Т. Шевченка    Д.П. Пильчиковим, під впливом якого прочитав багато книжок з історії народів, з класичної літератури, серед якої Шекспір  зайняв перше місце. У цей час він товаришував з такими діячами української культури, як Г. Стрижевський,  В. Менчиць,  пізніше – з Д. Смоленським,    В. Антоновичем,  Є. Чикаленком,  М. Комаровим,  О. Русовим.
      Людинам  мудра,  витримана,  напрочуд  добра  й  відпвідальна,                І.Тобілевич  над  усе ставив душевну рівновагу,  щастя  своїх  рідних  і Батьківщини.  А  життя  складалося  непросто: відповідальна служба,  сімейні клопоти,  пов’язані  з численною  родиною,   адміністративний нагляд  і заслання,  де йому довелося заробляти на життя підручним  коваля, а потім палітурником тощо.  Власне до літературної творчості він приступив в уже зрілому віці й із перших спроб виявив чітку громадянську позицію, тонку спостережливість, досконалу  художню  майстерність.
     Театральна  зацікавленість І. Карпенка-Карого  сформувалась  іще в Бобринці, де в драматичному гуртку  він  грав  різні  ролі  у п’єсах Котляревського,   Квітки-Основ’яненка,  Гоголя. У Єлисаветграді, як згадував П. Саксаганський, будинок родини Тобілевичів на Знаменській вулиці був центром української культури: тут збиралася молодь на музично-драматичні вечори.  Тут певний час мешкав М. Кропивницький, який із жовтня 1875 р. керував українською трупою, організованою І.Карпенко-Карим.

                 На  юнацькому  абонементі з 10 вересня для користувачів  діє
книжкова  виставка  «Корифей українського театру»

                      В  2015 – книги -ювіляри    Карпенка-Карого    
130 років – (1885) -  «Наймичка»

125 років -  (1890) – «Сто тисяч»
 

Із  життям  і  діяльністю
 Івана  Карпенка-Карого  знайомлять  книги,  представлені  у  фондах бібліотеки.  
Це,  зокрема:



Спогади про Івана Карпенка-Карого [Текст] : збірник / упоряд., вступ. ст., приміт. Р. Я. Пилипчука. – К.: Мистецтво, 1987. – 183 с.
    У книзі зібрано спогади відомих діячів вітчизняної культури, сучасників про Івана Карповича, його життя, творчу діяльність.  Відкривають збірник "Спогади про Бобринець і бобричан" видатного українського драматурга, актора й режисера Марка Кропивницького. Ідеться в них не стільки про самого Івана Тобілевича, як про оточення, ранній період їхнього товаришування, спільних друзів. Тільки вузькому колу фахівців були доступні "Спомини про І.К.Тобілевича (Карпенка-Карого)", написані молодшим братом Михайлом відомі А ще серед авторів - Панас Саксаганський, Микола Садовський, Софія та Назар Тобілевичі, Григорій Маринич, Євген Кротевич, Прохор Коваленко.

Пільгук І. І. Іван Карпенко-Карий (Тобілевич) [Текст] : біогр. повість / І. І. Пільгук. – К.: Молодь, 1976. – 294 с.
        Біографічна повість написана на документальному матеріалі з аналізом творчості Івана Карпенка-Карого. Багато уваги приділено таким видатним акторам, як Марко Кропивницький, Марія Заньковецька, Микола Садовський, Панас Саксаганський, чиї імена, за словами Станіславського, "увійшли золотими літерами на скрижалі світового мистецтва".
Карпенко-Карий І. (Тобілевич І. К.) Драматичні твори / І.Карпенко-Карий ; передм. П. М. Киричка. – К.: Дніпро, 1985. – 439 с.
       Своєю творчістю та театральною діяльність Іван Карпенко-Карий значно збагатив українську літературу та мистецтво. Ще Іван Франко писав: "Чим він був для України, для розвою її громадського та духовного життя - се відчуває кождий, хто чи то бачив на сцені, чи хоч би лише читав його твори; се розуміє кождий, хто знає, що він був одним із батьків новочасного українського театру, визначним артистом та при тім великим драматургом, якому рівного не має наша література..."
     У видання ввійшли найкращі п'єси українського драматурга "Бондарівна", "Наймичка", "Мартин Боруля", "Сто тисяч" та інші.

Карпенко-Карий І. П’єси [Текст] / І. Карпенко-Карий ; передм. О. М. Колінченко. – К.: Школа, 2006. – 320 с. – (Бібліотека шкільн. класики).
     Твори Івана Карпенка-Карого, включені до шкільної програми для обов'язкового читання та вивчення представлені й на сторінках "Бібліотеки шкільної класики". Серед включених до видання п’єс - відомі широкому читацькому загалу "Сто тисяч", "Мартин Боруля", "Хазяїн", "Безталанна", "Сава Чалий".


Коломієць Р. Г. Театр Саксаганського і Карпенка-Карого [Текст] / Р. Г. Коломієць. – К.: Мистецтво, 1984. – 100 с., іл.
      Історія українського театру багата на славні події та імена. Проте факт, коли творчість однієї трупи стала виявом нового типу театрального видовища безпрецедентний.
     Саме такою трупою був колектив, очолюваний П.К.Саксаганським та І.К.Карпенком-Карим.
У різні часи він мав різні назви: "Товариство російсько-малоросійських артистів під керівництвом П.К. Саксаганського", "Об'єднане товариство російсько-малоросійських артистів під керівництвом П.К. Саксаганського і М.К.САдовського за участю М.К. Заньковецької" та інші. Власне ця книга просвячена творчій співпраці братів Тобілевичів - драматурга та актора Івана  Карповича  Карпенка-Карого і режисера, актора Афанасія Карповича Саксаганського.

Серед видань довідкового характеру варто звернутись до книг:

Мар’яненко І. І. К. Карпенко-Карий (1845-1907) [Текст] /
І.Мар’яненко // Корифеї українського театру / І. Мар’яненко, П. Коваленко, С. Тобілевич; упоряд. вступ. ст., приміт. І. О. Волошина. – К.: Мистецтво, 1982. – С. 189-209., іл.
     Серед героїв видання - Марка Кропивницького, Марії Заньковецької, Анни Затиркевич-Карпінської, Миколи Садовського, Панаса Саксаганського є й Іван Карпенка-Карий.
     Як згадувала пізніше Софія Тобілевич: "Персонажі, створені його майстерною грою були неначе вирізьблені самою природою чітко й рельєфно. Ні однієї штучної риси, нічого зайвого, що б утворювало лише зовнішній ефект. Кожен рух,жест,зміна міміки були в нього доречні, потрібні, на своєму місці..."
 Карпенко-Карий Іван Карпович (справжнє прізвище – Тобілевич) [Текст] Провідники духовності в Україні : довідник / за ред. І. Ф. Кураса. – К.: Вища шк., 2003. – С. 239-240.
       В книзі наведено довідкові відомості про широку плеяду найвидатніших державотворців, діячів культури, науки, освіти, церкви, які на різних історичних етапах пробуджували суспільну свідомість, пропагували народні традиції, опікувалися проблемами відродження й розбудови державності. Серед імен - Іван Карпович Карпенко-Карий.
Шаров І. Ф. Карпенко-Карий Іван Карпович (1845-1907) – драматург, актор, режисер, театральний діяч [Текст] / І. Ф. Шаров // 100 видатних імен України / І. Ф. Шаров. – К.: Альтернативи, 1999. – С. 166-168.
      Про постать Івана Карпенка-Карого розповідається й на сторінках видання історика, народного депутата України Ігоря Шарова "Сто видатних імен України".
      Як відмічається у передмові довідника: "Ця книга - перший крок до осягнення нашої історії через призму сприйняття життя й діяльності найвидатніших постатей, що прославили своїми подвигами й ділами українську землю... Власне, видання й мислилося як унікальний довідник духу нації".


четвер, 10 вересня 2015 р.

                 Міжнародний  день  миру.   
                            День  партизанської  слави

Там, де Ятрань круто в'ється,
Від пожару в'ється дим,
Партизан з чужинцем б'ється,
З чорним ворогом лихим.
                     
   Андрій Малишко

    

         «Ще два роки тому 21 вересня — Міжнародний день Миру — був одним з багатьох свят в календарі. Сьогодні він найактуальніший для України.    Ще два роки тому  22 вересня — День партизанської слави — ми відзначали на знак пам'яті десятків тисяч партизан, які віддали життя за батьківщину під час Другої світової війни.     Сьогодні знову маємо партизанський рух в умовах неоголошеної війни за цілісність нашої країни.
       Ми не повинні забувати про тих людей, які пройшли крізь найскладніші випробування, відстояли право людей на свободу, врятували нашу країну та світ від нацизму. У День партизанської слави ми з великою вдячністю говоримо про мужність, стійкість та самовідданість. І ми вшановуємо всіх тих, хто подарував майбутнє нам та нашим нащадкам.

                                      Радимо прочитати!!!

   Фронтовими  дорогами  Черняхівщини. За загальною редакцією В. Г. Гуменюка. – Житомир, ОП «Житомирська облдрукарня», 2010р. – 152с.

       Книга  містить документи, статті, фотоматеріалами, що свідчать про діяльність партизанського та підпільного руху на території Черняхівщини, про роботу Черняхівського підпілля.  Це унікальна можливість доторкнутися до історії боротьби наших  місцевих  партизанів, познайомитися з матеріалами особистого характеру і згадати відомі та забуті імена  тих, хто боронив нашу землю від ворога.
        
      Коваль, М. В. Україна в Другій світовій і Великій Вітчизняній війнах (1939-1945 рр.) [Текст] / М. В. Коваль ; Національна академія наук України; Інститут історії України НАН України. — К. : Альтернативи, 1999. — 335 с. : ілюстр. — (Україна крізь віки ; т. 12). — Бібліогр.: с. 333-334.         

         Рядки, обпалені війною [Текст] : вірші поетів-фронтовиків : зб. — К. : Дніпро, 1985. — 127 с.

         Історія України [Текст] / авт.- упоряд. А. Г. Чередниченко ; ху­дож. Г. В. Беззубова, І. В. Оси­пов. — Х. : Фоліо, 2004. — 319 с. : ілюстр. — (Дитяча енциклопе­дія).

       Вершигора, П. П. Рейд на Сан и Вислу [Текст] / П. П. Вершигора. — К. : Политиздат Украины, 1987. — 247 с. : портр.

        Віта, В. Небо без жайворів [Текст] : повість / Віта, Вікторія. — К. : Український письменник, 1995 ; : Вир. — 165 с.
        
        Три повести о войне [Текст] / худож. С. Трофимов, И. Пчелко, И. Ушаков. — М. : Советская Россия, 1985. — 240 с. : ілюстр.    
        
        Величко, Ю. П. Україна. Сторінки історії [Текст] : дитяча енцикл. / Ю. П. Величко. — Х. : Ранок : Веста, 2008. — 128 с. : ілюстр.

         Давидзон, Я. Б. Уходили в поход партизаны... [Текст] : страницы партизанской фотолетописи / Я. Б. Давидзон. — К. : Мистецтво, 1980. — 119 с. : фотоілюстр.

         Історія України [Текст] : довід. школяра і студ. / В. К. Губарєв ; пер. з рос. І. Г. Данилюка. — Донецьк : БАО, 2004. — 623 с. : ілюстр.

       Лебединський, М. А. Одне поранене життя [Текст] / М. А. Лебединський. — К. : Поезія, 2001. — 239 с.125.

           Патриляк І. К. Україна в роки Другої світової війни: спроба нового концептуального погляду / І. К. Патриляк, М. А. Боровик. - Ніжин : Лисенко М. М., 2010. - 590 с.

Війна пройшла через життя кожної української родини і є вагомою складовою історичної пам'яті українського суспільства. У книзі розглянуто найбільш суперечливі сторінки історії України періоду Другої світової війни. Велику увагу приділено висвітленню "української проблеми" напередодні і на початку війни, бойовим діям і причинам поразки Червоної армії в битві за Україну в 1941 році, окупаційному режиму нацистів та їхніх союзників в Україні, українському визвольному рухові, діяльності радянського підпілля і партизанів

         Ніхто не забутий, ніщо не забуте : [збірник] / В. Д. Ольшанський, В. К. Бондар, М. А. Царьов. - К. : Україна, 2011. - 856 с.
     
       У документальній повісті В. К. Бондар, можливо не дуже красномовно, але щиро і відверто, по-солдатські, описує дії патріотів, які у неймовірно важких умовах підпілля зуміли об'єднати свої зусилля і створити потужний бойовий підрозділ - 4-й партизанський батальйон Київського об'єднання, що рішучими діями відволікав значні сили гітлерівців з фронту і у такий спосіб наближав визволення Києва і Київської області.

Твір В. К. Бондаря доволі оригінальний, він побудований на основі ретельно відібраних документів, власних спогадів, пережитого в окопах на передовій, у підпіллі, партизанському загоні.

неділя, 30 серпня 2015 р.


ЗАПРОШУЄМО   ВІДСВЯТКУВАТИ  
ДЕНЬ   ЗНАНЬ
РАЗОМ   З   БІБЛІОТЕКОЮ !!!

      1 вересня 2015 року о 12.00 відкриваємо новий бібліотечний сезон святом «Україна – це  ТИ  і  Я!». Запрошуємо старшокласників відсвяткувати День Знань у патріотичному стилі разом з бібліотекою.
      Дрес-код свята – вишиванка. Збирай друзів, запрошуй всю родину і приходь на свято!

Відчуття, які виникають першого вересня, не можливо порівняти ні з якими іншими відчуттями з нашого дитинства. День знань завжди відрізняється яскравістю вражень і нових переживань, нових надій і несподіваних зустрічей. Перший дзвінок і початок нового навчального року - це свято викладачів та вчителів, студентів та учнів, батьків, наших друзів і в якійсь мірі навіть свято, яке якимось неймовірним дивом об’єднує всі покоління.




вівторок, 18 серпня 2015 р.

Україна надзвичайна.
Неймовірні факти про Україну,

які мало хто знав.
Не дивлячись на те, що з усіх боків українцям намагаються довести, що вони ні на що не здатні, що найкращий вихід для них – «валити з цієї країни якомога швидше», що дивитися в Україні немає на що і світові на нас начхати, цифри статистики та факти говорять нам речі абсолютно протилежні, повідомляє rama.com.ua.

Найбільша країна, що знаходиться в Європі.
     Країна, що займає 0,41% світової території суші, в якій мешкає 0,85% населення планети та яка приносить 0,20% світового валового національного продукту. Країна, на території якої зосереджена чверть всіх запасів чорнозему на Землі. Країна, яка входить до трійки найбільших постачальників ячменю, є одним з найпотужніших виробників зерна та разом із Францією, Німеччиною та США є одним з найбільших виробників цукрового буряка. Наша країна входить до сімки найпотужніших у світі виробників рослинної олії, свинини, цукру та картоплі. Сотні видатних українців були та залишаються творцями світової історії. Художники та науковці, політики та композитори, актори та письменники – всі вони дають нам можливість за кордоном чи в себе вдома з гордістю сказати: «Я – українець!»
Перші в світі
     Українці, а саме конструкторське бюро Антонова, розробили літак із найбільшою у світі вантажопідйомністю — Ан-225 «Мрія». Спочатку він проектувався для транспортування космічних кораблів. Наразі «Мрія» виконує комерційні вантажні перевезення.

        Автор однієї з перших в світі Конституцій – український політичний і громадський діяч Пилип Орлик. 5 квітня 1710 р. його обрали гетьманом Запорізького війська. У цей же день Пилип Орлик оголосив «Конституцію прав і свобод війська Запорізького». У США Конституцію прийняли в 1787 р., у Франції та Польщі — тільки в 1791 р.

         Перший рамковий вулик винайдено в Україні у 1814 р. Петром Прокоповичем. Україна в останні роки впевнено зберігає місце в трійці світових лідерів з виробництва меду. Випереджаючи країни Європи за обсягами виробництва меду в кілька разів, Україна є одночасно першою в світі з виробництва меду на душу населення (1,5 кг).

   В Україні найбільші в світі запаси марганцевої руди – 2,3 млрд т, або близько 11% від усього світового запасу.

       Найбільші чоловічі монастирі йменуються Лаврами. Статус Лаври мають лише шість монастирів у світі. Три з них знаходяться в Україні. Це Свято-Успенська Києво-Печерська Лавра в Києві, що отримала цей статус ще у 1598 р., Свято-Успенська Лавра в м. Почаїв і Святогірська Свято-Успенська Лавра на Донеччині.

       Острозька академія — перший вищий навчальний заклад у Східній Європі, найстаріша українська науково-освітня установа. У 1576 році князь Острозький Костянтин-Василь заснував слов’яно-греко-латинську академію в Острозі.

       Перша гасова лампа винайдена у м. Львові працівниками аптеки «Під золотою зіркою» Ігнатієм Лукасевичем та Яном Зехом у 1853 р. Того ж року у львівському шпиталі була проведена перша хірургічна операція при освітленні гасовою лампою. Згодом гасова лампа була представлена на міжнародній виставці в Мюнхені, винахід був відзначений там спеціальною грамотою.

        Пам’ятники відомому українському поетові Тарасу Шевченку встановлені в 1200 місцях по всьому світові.

    Станція метро «Арсенальна» у Києві —найглибша у світі. Вона проходить під землею на глибині 105 м. Станцію біля будівлі парламенту побудували в 1960 р., однією з перших. За деякими даними, у тунелях біля «Арсенальної» є таємні схованки для політичної верхівки.

      Український духовий інструмент трембіта — найдовший духовий музичний інструмент у світі.

       Найдовший тролейбусний маршрут в світі складає 86 км, а проходить він у Криму між Сімферополем та Ялтою.

         Найкоротша головна вулиця серед усіх столиць світу, але в той же час одна з найширших і найгарніших – Хрещатик у Києві. Її довжина всього 1225 м.

       Найдавніша відома ученим мапа, а також найстародавніше поселення Homo Sapiens знайдені в Україні: розташована в с. Межиріч Канівського р-ну Черкаської області, в межиріччі р. Рось та її притоки Росави. Їм близько 14,5-15 тис. років. Мапу вибито на кістці мамонта.

       Український «Південмаш» (м. Дніпропетровськ) виробляє найбільш екологічні ракетоносії у світі. За їх допомогою у космос відправляють комерційні вантажі у рамках міжнародного проекту «Морський старт».

Унікальні факти про Україну
Першим вищим навчальним закладом в Україні була Острозька колегія, що була заснована у м. Острог князем Костянтином Острозьким у 1576 р. Тоді це були єдині вищі навчальні заклади у східнослов’янському світі.

       Найдовша печера України носить назву «Оптимістична» і знаходиться на Поділлі. Це гіпсова печера на глибині 20 м протяжністю 216 км. Найдовша гіпсова печера у світі і друга за протяжністю взагалі, вона поступається лише Мамонтовій печері в США.

       В Україні, біля містечка Рахів, в оточенні мальовничих Карпат знаходиться географічний центр Європи.

      Найстарішим деревом в Україні вважається 1300-річний дуб в урочищі Юзефін Рівненської області.

   Українці зробили найбільший у світі келих для шампанського об’ємом в 56,25 л. Як пити шампанське з такого келиха, поки незрозуміло, але це ще один офіційний світовий рекорд Гіннесса від українців.

    Третій найвідвідуваніший у світі Макдональдс знаходиться в Києві біля залізничного вокзалу. Цей заклад незмінно потрапляє до п’ятірки найбільш жвавих Макдональдсів світу.

    Територією України пролягав один з найбільших історичних транспортних шляхів — «шлях із варяг у греки» — система річкових шляхів і волоків між ними завдовжки 3 тис. км, що пов’язувала північні землі Давньої Русі з південними руськими землями та Балтійське море з Чорним. Протягом усієї давньої історії Україна-Русь виступала мостом між світами Східної Європи і Давнім Сходом, Європою античною, візантійською і латинською.

      Україна посідає четверте місце у світі за кількістю громадян з вищою освітою. Населення України належить до найбільш освічених, а кількість людей з вищою освітою на душу населення — вища за середньоєвропейський рівень.

       Армії УПА поставили абсолютний рекорд, утримуючись на фактично окупованій території майже двадцять років. Технології та методи українських вояків вивчали навіть кубинські повстанці Фіделя Кастро.

        “Якби в мене була така армія, як УПА, німецький чобіт ніколи не топтав би землю Франції”, – казав Шарль де Голль, президент Франції у 1958—1969 роки.

        Україна за власною ініціативою, відмовилася від третього у світі за величиною арсеналу ядерної зброї. У момент проголошення незалежності, на території України було розташовано більше тисячі ядерних боєголовок і ракет, третій за величиною ядерний потенціал після Росії та Америки. Боєголовки і ракети були передані Росії, бункери були знищені. У відповідь на це Україна отримала гроші за роззброєння, а також гарантії безпеки від ядерних держав.

     Міжнародний український гімн складається всього з шести рядків (чотири у віршах і дві в приспіві). Решта рядків гімну вважаються політично некоректними. (наприклад, “Станемо, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону” має на увазі, претензії Україні на територію Росії та Польщі).

        Українці 5-а в світі нація по вживанню алкоголю, одразу після молдаван, росіян, угорців і чехів. Середній українець старше 15 випиває в середньому 15.6 літрів алкоголю на рік (це на літр більше ніж ірландець і майже на два літри більше ніж норвежець).

      Більшість українських слів починаються з літери “п” Найчастіше використовувана буква алфавіту – “о”. Букви “ф” and “г” використовуються найрідше.

         На конкурсі краси мов в Парижі в 1934 році українська мова зайняв третє місце після французької та перської за такими критеріями, як фонетика, лексика, фразеологія, структура речень. А за мелодійністю українська мова зайняв друге місце, після італійської.

        На території України зосереджено 1/4 всіх запасів чорнозему на планеті. Чорноземні грунти при правильній обробці дають найбільшу кількість врожаю. Під час Другої Світової війни німецькі солдати навіть вивозили чорнозем на поїздах.

       За кількістю сонячних днів такий курорт як Ялта не поступається Ніцці та іншим середземноморським курортам. Більша частина України розташована в межах помірно континентального клімату, однак для Південного берега Криму характерний субтропічний клімат.

        Принципи популярної у світі боротьби айкідо: „Хто діє проти мене – той діє проти Бога” базуються на внутрішньому девізі козаків-характерників, що були представниками Запорізької Січі: „Коли супротивник тільки вирішив на мене напасти, він вже переможений”.

       До майже повного руйнування у 1240 році монголо-татарами Київ був одним з найбільших міст Європи, в п’ятдесят разів більшим за Лондон, в десять – за Париж. Досяг свого розквіту за Ярослава Мудрого (1010-1054 н.е.), який поріднився з королівськими родинами Франції, Норвегії, Румунії та Польщі. Його населення складало близько 50 000 жителів. Щоб знову досягти таких демографічних показників, знадобилося близько 600 років. Цілком можливо, якби не тодішнє руйнування, Київ міг бути фактично найрозвинутішим та найбільшим містом Європи довгі роки.

Цікаві історії / особистості

       Пабло Пікассо був у захопленні від робіт української художниці Катерини Білокур (1900-1961). Коли в 1954 р. він побачив її роботи на виставці, то сказав, що вони геніальні і порівняв Катерину Білокур з відомою всьому світові художницею Серафін Луіс.


       Одна з найвідоміших у світі різдвяних пісень — це «Щедрик», народна пісня, записана українським композитором Миколою Леонтовичем. Світ знає її як Carol of the Bells або Ring Christmas Bells. На Youtub різні виконання «Щедрика» набирають мільйони переглядів.

     Під час англо-бурської війни (Південна Африка) в 1899-1902 рр. командир одного з загонів бурів, українець Юрій Будяк, врятував від розстрілу одного молодого англійського журналіста. Згодом останній допоміг Будяку вступити до Оксфордського університету. В 1917 р. Юрій працював в уряді Української Народної Республіки. В 1943 р. Юрій Будяк помер в радянському концтаборі. Англійського журналіста звали Вінстон Черчилль.

         На момент проголошення незалежності в Україні налічувалося 19,4 млн свиней. Сьогодні їх удвічі менше — 8,3 млн. Не дивлячись на репутацію салоїда, середньостатистичний українець з’їдає всього 18 кг свинини на рік. Це втричі менше, ніж звичайний німець.

           В Україні поблизу Нікополя, на косі біля р. Лапінки, на одному з рукавів Дніпра можна побачити, а точніше почути явище, що рідко зустрічається у світі, — співучі піски. «Спів» цих, мабуть, найдивніших пісків чути після дощу, коли верхній шар злипається і утворює крихку кірку. Крокуючи нею, можна почути звуки, подібні до свисту повітря, випущеного з автомобільної камери.

           В містечку Бердичів (Житомирська область) в костелі Святої Варвари 14 березня 1850 р. місцева красуня Евеліна Ганська була повінчана з Оноре де Бальзаком. У цьому ж містечку тривалий час жив Фредерік Шопен, який крім написання музики також керував роботами з реставрації тамтешнього органу.

       Можна було б зібрати словник українських прізвищ, спотворених у ході русифікації російськими чиновниками. Так, український рід Чехів у ХІХ столітті став чомусь Чеховими. Дід А.Чехова ще був Чехом. Сам А.Чехов писав, що дід його – українець. Досить кумедно Дейнеки перетворились на Денікіних. Козаки Розуми стали Розумовськими, Чайки стають Чайковськими. Дід Петра Чайковського, великого композитора – Петро Чайка – закінчив Києво-Могилянську Академію і його як медика російський уряд відрядив штаб-лікарем у Вятку. Ймовірно, українська атмосфера в родині Чайковських збереглася набагато краще, ніж у Чехових, бо з 24-річного віку майбутній композитор майже щороку по кілька місяців жив в Україні, де написав понад 30 творів, серед яких – опери “Коваль Вакула” (“Черевички”), “Мазепа”, пісня-романс “Садок вишневий коло хати”, дует “На вгороді коло броду” на слова Т.Шевченка. В жорстокі часи наступу імперії на українську мову він домагався постановки “Тараса Бульби” М.Лисенка, використав у своїх творах багато українських народних пісень.

      Серед тих, хто відцурався свого народу, – відомий письменник, українець за походженням… Федір Достоєвський. Рід Достоєвських походив з села Достоєва біля Пінська (українсько-білоруське порубіжжя). Один з Достоєвських стає ієромонахом Києво-Печерської Лаври і в 1647 році бере участь у виборах чергового митрополита. Цікаво, що серед Достоєвських, які жили на Поділлі, найбільше було представників духовного звання. Андрій Достоєвський був священником української уніатської церкви. Він був дідом письменника Ф.Достоєвського. Син Андрія посварився з батьком і братом і подався в Москву. Звали його Михайлом, і як спомин про родину й Україну він узяв із собою, зберіг і передав своїм синам власні українські поезії. Донька великого письменника згадує: “…поетичні здібності були вже в українській родині мого батька, а не були дані щойно через мою матір-москвичку, як припускають літературні приятелі Достоєвського”. Шкода, що Ф.Достоєвський не став в обороні України.

         Цього в принципі не можна сказати про В.Маяковського. Поет гостро критикував москалів: “Товаришу москаль, на Україну жартів не скаль”. А ще нагадував, що москалі з історії України знають лише Шевченка, Тараса Бульбу, борщ і сало (“Знань у росіянина не глибока товщ”). Зате дуже полюбляє такий “брат” “дурницю зморозить, викладе весь вантаж розумовий: візьме й розповість зо двоє курйозів – анекдотів української мови” (цитуємо, до речі, в перекладі Л.Первомайського). “Вивчіть цю мову!” – звертається поет до… чи не глухих? До речі, він про себе писав: “Я з діда – козак, з другого – січовик”. Дослідники вказують, що українські роди Маяковських пішли, ймовірно, від тих козаків, які стояли на сторожі на курганах, при маяках, що підпалювались у разі татарських нападів.

       На жаль, й українці Ріпи перетворилися на Рєпіних. Хоч Ілля Рєпін, який народився на Харківщині, все ж зберіг своє відчуття належності до українців й малював себе у вигляді козака, що спирається на гармату. “Час вже подумати про український стиль у мистецтві”, – відзначав митець. А проте він не лише говорив, а й створив чимало творів на українську тематику, приміром, “Запорожці пишуть листа турецькому султану” – він намалював два варіанти цієї картини.

         У 1931 році в СРСР українців було більше, ніж росіян. За шість років зникло 55 мільйонів



            Така цифра вказана у книзі “На велікой стройкє”, виданій 1931 року в Ленінграді. Такі ж дані подані у першій радянській енциклопедії 1926 року. Ні цієї енциклопедії, ні книги немає в жодній бібліотеці в Україні. Вдалося відшукати “На великой стройке” у Москві. Нам надіслали копії, на яких добре видно цифри 81 мільйон. Слід зазначити, що сюди не ввійшли українці Галичини, яка перебувала у складі Польщі. Вже наступний перепис населення 1937 року вказує, що українців в СРСР є 26 мільйонів.
– Куди поділися всі інші? Знаючи такі цифри, ще жахливішими постають репресії 1930-х років.

Підверстка:

         ОЛЕШКІВСЬКА ПУСТЕЛЯ .Одна з найбільших пустель Європи знаходиться саме в Україні.

           Олешківські піски складаються із безмежних барханів (тутешні мешканці називають їх «кучугурами») висотою близько 5 м з негустою рослинністю. Знаходяться ці піски у Цюрупінському районі (стара назва Цюрупінська – Олешки), за 30 км на схід від м. Херсон. Дніпровські піски існували здавна, але Олешківська пустеля у нинішньому своєму вигляді з’явилася порівняно нещодавно: через випасання величезних отар овець у ХІХ ст., які знищили траву, звільнилися піски, а вітрова ерозія дала їм можливість розширюватися.
Олешківські піски за температурним режимом та кількістю опадів можна швидше віднести до напівпустель. Влітку пісок нагрівається до 70 градусів. Трапляються тут піщані бурі.
           В пустелі на глибині 300-400 м існує прісне підземне озеро з дуже смачною водою. Проте науковці дослідили, що масштабно добувати звідси воду не можна, оскільки рівень води знизиться, і ліси, які насаджені довкола пустелі, не зможуть стримувати піски. До найближчого населеного пункту – близько 7 км.
        Раніше в Олешківських пісках знаходився військовий полігон, на якому відпрацьовували бомбування льотчики з країн Варшавського договору. У зв’язку з цим було обмежено наукове дослідження регіону. І зараз у пісках знаходиться значна кількість снарядів, що не розірвалися.

        МУЗИКА ДУШІ. Українські народні пісні спонукали багатьох композиторів до написання світових музичних шедеврів
        В основі композиції Summertime — арії, яку написав Джордж Гершвін у 1935 р. для опери «Поргі та Бесс», однієї з найвідоміших пісень у світі — лежить українська колискова «Ой, ходить сон коло вікон». Цю композицію Гершвін почув у Нью-Йорку у виконанні Українського Національного Хору під керівництвом Олександра Кошица. Почув — і написав одне з найгеніальніших і найвідоміших джазових творінь. З моменту написання композиції її виконали безліч виконавців, але найвідомішим лишається Summertime у виконанні Луї Армстронга, Елли Фіцджеральд, а також Чарлі Паркера.


        НАЙКРУТІШИЙ УКРАЇНЕЦЬ. Українського пауерліфтера Дмитра Халаджі внесено до Книги рекордів Гіннесса, як автора більш ніж двох десятків рекордів.

2005 р. — дворазовий рекордсмен книги рекордів Гіннесса: 1 — «Камінь Бібона» (підняв мізинцем однієї руки камінь вагою 152 кг); 2 — «Чортова кузня» (поклав на груди 3 бетонних блоки вагою 700 кг, які були розбиті кувалдами, лежачи на цвяхах).

2005 р. — рекордсмен книги рекордів Росії (підйом лівою рукою вгору двох гирь вагою 122 кг; забивання цвяхів у дошку товщиною 4 см голою рукою на час — 15 цвяхів за 1 хвилину).

2006 р. — рекордсмен книги рекордів України та Росії («Хрест»: утримання на витягнутих в сторони руках гирь вагою по 64 кг протягом 4 секунд — так званий «тест Піддубного»).

2006 р. — встановлено 7 світових рекордів на Всесвітньому гирьовому марафоні в Мінську («Хрест Гокеншміта» — 7 раз порушено на мізинця з гирями по 32 кг; «Хрест Гокеншміта» — 1 раз порушено на мізинця з гирями по 48 кг; жим правою рукою двох гирь загальною вагою 92 кг, 8 повторень; жим двома руками чотирьох гир загальною вагою 112 кг, 15 повторень; підйом однією рукою ваги 110 кг вгору і жим другою — 48 кг; жонглювання 80-кілограмовою гирею на 5 кидків; поштовх на мізинці однієї правої руки людини вагою 110 кг на 20 повторень).
2006 р. — 2 рекорди для книги рекордів України: кидок на шию штанги вагою 150 кг (одне повторення) і штанги в 50 кг на 51 повторення.
2006 р. — 3 рекорди для книги рекордів України: 1) згинання арматурного прута діаметром 23 мм і довжиною 120 см зубами, 2) забивання голою рукою 5-ти цвяхів у дошку діаметром 4 см через лист бляхи 0,7 мм, 3) поштовх лівою рукою двох людей загальним вагою 147 кг, 3 повторення.
2007 р. — рекорд Книги рекордів України — підняв трубу вагою 860 кг, а через 10 хвилин — ще одну, 1022-кілограмову. Тим самим він побив 300-літній світовий рекорд британця Томмі Тофіана, який підняв три бочки з водою загальною вагою 800 кг.


         ТРОЯНДА У ВОЛОСІ. Волосина просвердлена по довжині та відполірована зверху і всередині до прозорості. У середину волосини вставлено виготовлену гілочку троянди, товщина якої 0,05 мм.
         Українець Микола Сядристий хоч і не шульга, але підкував блоху та зробив ще величезну кількість неймовірних витворів мистецтва. Творчість цього майстра затвердила у світі появу нового поняття – «мікромініатюра», якого раніше не було ні в енциклопедіях, ні у словниках. Мистецтво Миколи Сядристого обійшло всі континенти, залишаючи незабутнє враження серед глядачів різних країн світу. Найбільш повно його твори представлені в Московському політехнічному музеї, у постійній експозиції мікромініатюр в Києво-Печерському заповіднику і в Музеї мікромініатюр в Князівстві Андорра.


         ЧУДО СВІТУ. У Чорному морі виявили єдину в світі підводну річку

Британські вчені знайшли на дні Чорного моря єдину в світовому океані підводну річку. Це відкриття зробили вчені з університету англійського м. Лідс, які проводили тут наукові дослідження. З’ясувалося, що довжина річки становить 37 морських миль, ширина – більше півмилі, а швидкість течії води – 4 милі на годину (близько 7,5 км/г). Було також відзначено, що річка переносить колосальні обсяги води – 22 тис. кубічних метрів на секунду. Якщо б ця річка перебувала на суші, то, посідала б шосте місце в світі за цим показником. Водний потік утворений проникненням через протоку Босфор більш солоної води Мармурового моря в менш солоне середовище Чорного моря. Таким чином, вода в річці відрізняється високою концентрацією солі.