Співець духовної краси
24 травня -- 105
років від дня народження Михайла Стельмаха (1912-1983)
Я все життя писав
про вас, для вас…
Ювілей – завжди пора роздумів над долею письменника. Українському письменнику Михайлу Стельмаху нинішнього травня виповнилося б 105 років. Нинішня ювілейна дата спонукає до розмірковувань стосовно покоління українських митців, про яких донедавна говорилося й писалося лише з додатком «радянські».
Михайло
Панасович Стельмах – український поет і прозаїк, драматург і фольклорист,
публіцист і кіносценарист. Жанровий і тематичний діапазон творчості митця дуже
широкий, а художня палітра – різнобарвна і приваблива. Стиль його письма чарує,
полонить читача.
«Стою перед вами,
зачарований людською красою, і красою вечірніх дівочих пісень, красою сонця в
небі, і красою матері і дитини, і красою матері-землі, і красою діянь і
звершень мого безсмертного народу.
Земний уклін
моєму народові за всі його щедроти… І за те, що він вклав у наші серця безмірну
любов до людей і казковий вогонь Прометея», - ці слова належать Михайлові Панасовичу.
Про український народ думав Михайло Панасович свою
нескінченну думу, йому віддав увесь багатогранний талант, усі поривання. Своїми
поезіями, оповіданнями, повістями й романами письменник підніс рідне слово до
вершин українського письменства XX століття, відтворив глибинні площини
народного життя.
Письменник
виборював змогу сказати основне: про правду і кривду, про хліб і сіль, про
високу мораль і працелюбність рідного народу, про кохання і материнство, дитячу
наївність і старечу мудрість, про красу української мови і пісні.
Визначні
твори письменника «Хліб і сіль», «Кров людська – не водиця», «Велика рідня»,
«Правда і кривда», «Дума про тебе», «Чотири броди» добре знані не тільки в
нашій державі, а й у багатьох країнах світу. За роман «Велика рідня»
Михайло Стельмах удостоєний звання лауреата Державної премії, а за роман
«Чотири броди» в 1980 році – Державної премії імені Т. Шевченка.
Немає коментарів:
Дописати коментар